Page 61 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

Розділ 4. Новітній Гетьманат: консервативно-ліберальний реверс на тлі революції

Організатори повалення Центральної Ради в пошуках альтернативної фор-
ми влади звернулися до досвіду української козацької держави ХVІІ ст., сподіва-
ючись посилити свої позиції опертям на національну традицію та підвести істо-
ричний фундамент під новочасне відновлення Української Держави. Особливого
значення після майже сакрального «українського Великодня» 1917 р. набував
саме історичний аргумент: традиція проти революційних — і як засвідчив не-
втішний досвід — болісних експериментів. Додаткової ваги проєкту мала нада-
вати й постать Павла Скоропадського — нащадка давнього гетьманського роду.
Одержавши 24 квітня запевнення В. Гренера в підтримці німцями здійснення
державного перевороту, він мав лише кілька днів для складання документів, що
мали бути оприлюднені у зв’язку з його проголошенням гетьманом усієї України.
В умовах цейтноту наближені до П. Скоропадського правники спішно підготу-
вали два базових акти гетьманської влади: «Грамоту до всього українського на-
1
роду» і «Закони про тимчасовий державний устрій України» .
Грамотою П. Скоропадський проголосив себе гетьманом усієї України, ви-
словив вдячність Центральним державам за відстоювання цілісності і збережен-
ня спокою в Україні, наголосив на нездатності колишнього українського уряду до
державного будівництва. Центральна і Мала Рада, всі земельні комітети оголо-
шувалися розпущеними. Міністри УНР та їхні заступники звільнялися з посад.
Грамотою цілком відновлювалися «права приватної власності — як фундамен-
ту культури і цивілізації», оголошувалася повна свобода купівлі-продажу землі.
Декларувалося також видання найближчим часом закону про вибори до Україн-
ського Сойму. Документ містив запевнення гетьмана, що головною його метою є
«користь і благо народу і всім нам дорогої України». На завершення П. Скоро-
падський закликав усіх громадян допомогти йому «в нашому загальному відпо-
відальному ділі».
Другий документ — «Закони про тимчасовий державний устрій України» —
був своєрідною конституційною платформою, яка визначала політико-правові
контури нового державного утворення — Гетьманату. Він складався з семи актів:
«Про Гетьманську владу», «Про віру», «Права і обов’язки українських козаків і
громадян», «Про закони», «Про Раду міністрів і про Міністрів», «Про Фінан-
сову Раду», «Про Генеральний Суд». Відразу після їх оприлюднення сучасники
зауважили, що цей набір законів є майже дослівною калькою близько 40 статей
2
«Свода основных законов Российской империи» в редакції 1906 р. . Техноло-
гія їх конструювання виявилася вкрай примітивною: текст переклали україн-
ською мовою, замінивши титулатурні словосполучення «Государь Император»
чи «Император Всероссийский» на «Гетьман». За взірцем конституційної на-
зви «Государство Российское» Гетьманат отримав офіційну назву «Українська
Держава».

1 Українська Держава (квітень—грудень 1918 року). Документи і матеріали у 2 т. Т. 2.
Київ, 2015. С. 37—42.
2 Свод законов Российской империи. Санкт-Петербург, 1906. Ч. 1—5.
59