Page 60 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

РОЗДІЛ 4

НОВІТНІЙ ГЕТЬМАНАТ:
КОНСЕРВАТИВНО-ЛІБЕРАЛЬНИЙ
РЕВЕРС НА ТЛІ РЕВОЛЮЦІЇ

Повалення Центральної Ради 29 квітня 1918 р. стало ру-
біжною віхою перебігу Української революції, яка ознамену-
вала завершення її національно-демократичного етапу. Успіх
державного перевороту був забезпечений ситуативним збігом
інтересів: німецького командування, занепокоєного перспек-
тивою зриву українською стороною поставок продовольства
і сировини; консервативних, приватновласницьких кіл, що
опинилися перед загрозою позбавлення земель, підприємств,
капіталів; широких верств населення, зацікавлених у наведен-
ні ладу і відновленні спокою. Зрештою, далися взнаки втрата
донедавна авторитетною Центральною Радою суспільної під-
тримки та управлінська недієздатність українського уряду.
Гетьманат Павла Скоропадського постав як альтернатива
парламентській УНР. Відкинуті нею, піддані революційному
остракізмові власницькі кола після квітневого перевороту взя-
ли реванш і запропонували програму реалізації нового держа-
вотворчого проєкту. Його втілення в життя відбувалося на тлі
загострення безлічі соціальних, класових, політичних супереч-
ностей, які не лише виступали суттєвим гальмівним чинником,
а й надавали цьому етапові революційної доби специфічних рис.
Політико-правові засади гетьманської держави. Ініці-
ювавши зміну влади в Україні, німецьке командування поста-
ло перед вибором форми правління майбутнього державного
утворення. Генерал В. Гренер, пересвідчившись в адміністра-
тивній безпорадності місцевого уряду, схилявся до вже апро-
бованого Німеччиною в Бельгії та Австро-Угорщиною в Сер-
бії прямого імперського правління. Однак доводилося зважати
на позицію відомства канцлера, МЗС та лівоцентристських
Руслан фракцій рейхстагу, які відповідно до Брестських угод вважали
Пиріг Україну союзною державою.
58