Page 62 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

УКРАЇНА У ВИРІ РЕВОЛЮЦІЇ 1917—1921 рр.

«Закони про тимчасовий державний устрій України» впродовж усього пері-
оду функціонування Гетьманату слугували його фактичною конституцією. У своїй
сукупності вони мали забезпечити максимальну концентрацію влади в руках од-
нієї особи — гетьмана. Це відповідало уявленням П. Скоропадського про політи-
ко-правову модель Гетьманату як перехідну форму правління з диктаторськими
повноваженнями глави держави. Тимчасові закони органічно сприймалися прав-
лячою елітою Гетьманату, вихованою на цінностях російської імперської традиції,
оскільки вони відкривали перспективу повернення в нових історичних умовах со-
ціально-економічних відносин, базованих на приматі права приватної власності.
Напередодні перевороту П. Скоропадський встиг намітити лише кілька кан-
дидатур членів майбутнього уряду з кола активних діячів очолюваної ним Укра-
їнської народної громади. Зокрема, отамана (голову) Ради Міністрів М. Сахна-
Устимовича — вихідця з українського старшинського роду, поміщика, одного
із засновників УНГ. Генерал В. Гренер, враховуючи невдалий досвід співпраці з
малокерованим кабінетом В. Голубовича, взяв справу формування гетьманського
уряду в свої руки. Вже на ранок 30 квітня він запросив М. Сахна-Устимовича до
штабу оберкомандо, де в присутності німецьких та австро-угорських військових
3
і дипломатів було обговорено й погоджено кілька кандидатур міністрів . Однак
викликала заперечення «непрезентабельна» постать самого глави уряду, і цього
ж дня П. Скоропадський доручив подальше наповнення Ради Міністрів відомо-
му громадському діячеві, члену ЦК кадетської партії М. Василенку, який уже по-
годився стати міністром освіти.
На кінець дня 2 травня йому вдалося сформувати кістяк уряду, перше засі-
дання якого відбулося під головуванням П. Скоропадського. Очолив Раду Мі-
ністрів Ф. Лизогуб — нащадок давнього козацько-старшинського роду, відомий
земський діяч, колишній октябрист. За прикладом царського прем’єра П. Сто-
липіна він залишив за собою й керівництво міністерством внутрішніх справ. До
складу уряду ввійшли відомі науковці професори Юлій Вагнер, Василь Зеньков-
ський, Михайло Чубинський, учені-агрономи Василь Колокольцов і Юрій Соко-
ловський, досвідчені фінансисти Сергій Гутник і Антон Ржепецький, авторитетні
правники Ігор Кістяковський і Сергій Завадський, фаховий інженер-залізничник
4
Борис Бутенко, генерал від інфантерії Олександр Рагоза та ін.
Переважання у Раді Міністрів етнічних українців, її здебільшого кадетський
у партійному плані склад відповідали уявленням П. Скоропадського про завдан-
ня ліберальних соціально-економічних реформ. Адже програмні положення пар-
тії кадетів допускали наділення землею малоземельних селян, зокрема й за раху-
нок відчуження приватних угідь шляхом викупу.
До Ради Міністрів не потрапив жоден представник українських політичних
партій. Їхні лідери через аудієнції у В. Гренера домагалися українізації уряду, але

3 Документы о разгроме германских оккупантов на Украине в 1918 году. Москва, 1942.
С. 77.
4 Українська Держава (квітень-грудень 1918 року). Т. 2. С. 44—45.
60