Page 66 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

УКРАЇНА У ВИРІ РЕВОЛЮЦІЇ 1917—1921 рр.

Окремі історики кваліфікують Гетьманат П. Скоропадського як «ні українську,
19
18
ні російську державність» або «малоросійський проєкт» .
На наш погляд, досить точно сутність Гетьманату П. Скоропадського сфор-
мулював один з представників української державницької історіографії В. Кучаб-
ський. Він вважав, що в тогочасній Україні політиків з консервативними погля-
дами, які стояли на засадах української національної свідомості та сепаратизму
щодо Росії, було надзвичайно мало. А ті сили, які вбачали у гетьманській рестав-
рації користь, були повністю російськими або зрусифікованими. До них нале-
жали великі землевласники, промисловці, представники торгово-фінансового
капіталу, стара бюрократія, офіцерський корпус колишньої царської армії. Вони
ненавиділи ідею незалежної України і всупереч усьому мріяли про відродження
Російської імперії. Саме в цьому В. Кучабський вбачав іманентну суперечливість
20
новітнього Гетьманату . Ментальна перемога реставраційного тренду в середо-
вищі високопосадовців Гетьманату стала одним з визначальних чинників краху
Української Держави.
Реформаторські здобутки й невдачі. Зміна форми державності, віднов-
лення фундаментального права приватної власності, корекція соціальних прі-
оритетів, нові підходи до розвитку культурно-національного життя, імператив
зобов’язань перед союзниками і залежність від них вимагали від П. Скоропад-
ського і Ради Міністрів проведення динамічних і ефективних реформ. Насампе-
ред це стосувалося економічної сфери.
Фінансове господарство, отримане Українською Державою у спадок від УНР,
перебувало у стадії формування. Для відродження економіки необхідним було
зміцнення власної грошової одиниці, створення банківської системи, Державної
скарбниці, мережі фіскальних установ, забезпечення збалансованого бюджету.
Розв’язання цих завдань було покладено на міністерство фінансів, яке очолив ві-
домий фахівець банківської та кредитної справи, член партії кадетів А. Ржепець-
кий. Він незмінно працював у всіх трьох складах гетьманського уряду.
З перших днів функціонування нова влада зіткнулася з гострим дефіцитом
обігових коштів на виплату зарплати, утримання державного апарату, кредиту-
вання промисловості і сільського господарства. Вже 9 травня за поданням А. Рже-
пецького Рада Міністрів дозволила емісійний випуск знаків Державної скарбни-
21
ці на суму 400 млн, а згодом ще 500 млн крб . Усвідомлюючи, що пряма емісія
приведе до інфляції, уряд 12 травня ухвалив випуск 3,6 % облігації внутрішньої
позики на 500 млн крб. Постановою від 9 липня Рада Міністрів санкціонувала

18 Грицак Я. Нарис історії України: формування модерної української нації ХІХ—ХХ сто-
ліття. Київ, 1996. С. 129.
19 Верстюк В., Горобець В., Толочко О. Україна і Росія в історичній ретроспективі. На-
риси в 3 т. Т. 1: Українські проекти в Російській імперії. Київ, 2004. С. 454.
20 Kutschabsky W. Die Westukraine im Kampfe mit Polen und dem Bolschewismus in den Jah-
ren 1918-1923. Berlin, 1934. S. 94.
21 Державний вістник. 1918. 9 червня.
64