Page 70 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

УКРАЇНА У ВИРІ РЕВОЛЮЦІЇ 1917—1921 рр.

бопродуктів. Міністерство поступово монополізувало розпорядження основними
ресурсами харчових продуктів. 15 липня було ухвалено закон «Про передачу хлі-
ба врожаю 1918 року в розпорядження держави». Відповідно до його положень,
увесь урожай продовольчого і фуражного зерна поточного року, за винятком за-
пасу на харчування і господарські потреби власника, переходив у розпорядження
37
держави і міг відчужуватися тільки офіційними продовольчими установами .
Реалізація продовольчої політики вимагала значних державних асигнувань,
передусім для виконання зобов’язань перед Німеччиною та Австро-Угорщиною.
Вже наприкінці травня Мінпроду було терміново відкрито кредити на 230 млн
крб на заготівлю м’яса, яєць, овочів, тари для забезпечення експортних поста-
38
вок . З метою фінансування цукрової промисловості уряд надав Мінпроду
право отримання позик у Державному банку і приватних кредитних установах.
39
Міністерство мало право встановлювати ціни на цукор нового врожаю . Було
також ухвалено спеціальний закон «Про надання Мінпроду оборотних капіта-
лів». З цією метою в Держбанку відкривався спеціальний поточний рахунок,
40
кошти якого мали витрачатися виключно на закупівлю харчових продуктів . За-
галом на продовольчу справу припадали найбільші видатки державного бюджету.
Всього на потреби Мінпроду у 1918 р. було асигновано 1 млрд 252 млн крб. До
41
цього показника наближався лише бюджет Міністерства шляхів сполучень .
Попри потужний продовольчий потенціал українського села, заготівельні
операції проводилися досить повільно, великих масштабів набула спекуляція,
ціни на продовольство постійно зростали. Апарат Мінпроду працював не опера-
тивно, фактично не контролюючи розгалужену мережу заготівельних структур.
Така ситуація викликала занепокоєння П. Скоропадського. Він надіслав голові
Ради Міністрів Ф. Лизогубу листа, в якому оцінював боротьбу уряду зі спекуля-
цією як незадовільну, наголошуючи, що «нелад в цій області викликає загальне
невдоволення і броження серед маси населення» . Гетьман наполіг на відставці
42
міністра Ю. Соколовського.
На його місце був призначений С. Гербель, великий херсонський землевлас-
ник, колишній член Державної ради Росії, кадет. Новий міністр енергійно взявся
за справу, скоротивши близько 350 працівників апарату міністерства. Було також
створено слідчу комісію, яка відкрила понад сотню кримінальних справ за факта-
43
ми зловживань . Міністерство видало обов’язкову постанову про припинення
спекулятивного підвищення цін, якою заборонялася заготівля не тільки хліба, а й
худоби та м’яса без дозволу міністерства .
44
37 ЦДАВО України. Ф. 1064. Оп. 1. Спр. 6. Арк. 92.
38 Державний вістник. 1918. 5 червня.
39 Там само.
40 Там само. 7 червня.
41 Дорошенко Д. С. 194, 217.
42 Державний вістник. 1918. 26 червня.
43 Скоропадський П. Спогади. С. 221.
44 ЦДАВО України. Ф. 1064. Оп. 1. Спр. 16. Арк. 51—53.
68