Page 72 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)
P. 72
УКРАЇНА У ВИРІ РЕВОЛЮЦІЇ 1917—1921 рр.
гочасний фахівець з питань зовнішньої торгівлі О. Андерсен вважав, що на кі-
нець листопада до Центральних держав було експортовано 9,3 тис. вагонів хліба,
50
23,2 тис. вагонів продовольства . Німецькі джерела стверджують, що загалом план
51
експорту з України було виконано лише на 20 % . Глава МЗС Австро-Угорщини
О. Чернін писав, що «не справдилася навіть найменша частина тих надій, з якими
загалом пов’язували підписання Брест-Литовського миру» . Сучасні вітчизняні
52
дослідники оцінюють кількість вивезеного хліба приблизно в 25 млн пудів, тобто
53
третину збіжжя, заготовленого установами Державного хлібного бюро .
Уряд намагався оживити промислове виробництво. Після отримання з
державної скарбниці коштів, заборгованих за поставлені раніше машини, за-
працював Харківський паровозобудівний завод. Відновилася робота Катери-
54
нославського металургійного заводу . Було ухвалено надати державну допомо-
гу суднобудівним заводам «Наваль» і «Россуд», заборонивши продаж суден
іноземцям. Дещо зріс щомісячний видобуток вугілля, хоча й залишався втричі
55
меншим проти початку 1917 р. Жодна копальня Криворізького залізорудного
басейну не працювала. Більшість з них були затоплені.
В умовах глибокого занепаду базових галузей промисловості Рада Міністрів
концентрувала основні ресурсні засоби в руках держави. У червні уряд ухвалив
закон про підпорядкування Мінторгпрому всіх установ і урядовців, які відпо-
відали за виробництво, заготівлю і продаж палива . Наступний закон запро-
56
ваджував контроль і регулювання торгівлі металом і металовиробами. Міністер-
ство отримало надзвичайні повноваження в цій сфері аж до накладання арешту
57
на продукцію. При ньому було створено особливу нараду з питань металу . По-
дібну мету мало Державне бюро із закупівлі за кордоном і продажу в Україні на-
фти та виробів з неї. При Мінторгпромі діяли аналогічні бюро з питань торгівлі
залізною рудою, розподілу паперу тощо . Монополія на розпорядження про-
58
мисловою продукцією дала змогу задовольнити першочергові потреби держави,
однак вела до згортання товарного ринку, зростання ажіотажного попиту та спе-
куляції. Суттєвих зрушень у промисловій сфері урядові домогтися не вдалося.
Розладнане війною господарство дісталося Міністерству шляхів сполучень.
Особливо постраждали залізниці, зокрема станційні споруди, мости, рухомий
склад у зоні бойових дій. Відступаючи навесні 1918 р., більшовики перегнали до
радянської Росії тисячі вагонів. Заборгованість із зарплати залізничникам стано-
вила близько 300 млн крб. Міністерство очолив досвідчений і енергійний інже-
50 Там само.
51 Deutche-Russischepolitik. 1917—1941. Dusseldorf-Bonn, 1962. S. 33.
52 Czernin O. Im Weltkriege. Berlin-Wien, 1919. S. 244.
53 Притуляк П. С. 175.
54 ЦДАВО України. Ф. 1064. Оп. 1. Спр. 6. Арк. 40; Народня воля. 1918. 1 серпня.
55 Там само. Спр. 7. Арк. 4—4 зв.; Дорошенко Д. С. 215.
56 Там само. Спр. 6. Арк. 101—101 зв.
57 Там само. Арк. 113.
58 Там само. Арк. 112; Державний вістник. 1918. 6 серпня.
70
