Page 69 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

Розділ 4. Новітній Гетьманат: консервативно-ліберальний реверс на тлі революції

стра боротьба точилася за склад спостережної ради банку. Перевагу в ній отри-
34
мали представники поміщицтва .
Усвідомлюючи загрози, спричинені подальшим зволіканням з перебудовою
земельних відносин, П. Скоропадський у жовтні розпорядився сформувати нову
представницьку комісію з питань земельної реформи, яку очолив особисто, а до
складу, крім урядовців та аграріїв-практиків, увійшли близько 50 вчених. Фор-
мування комісії затягнулося. Перше засідання її було призначено лише на 23
35
листопада . Гетьман наполіг на внесенні проєкту земельної реформи на розгляд
уряду, який схвалив його в основному і доручив доопрацювати згаданій комісії.
Але вибухове прискорення внутрішньополітичних процесів унеможливило за-
36
вершення її роботи .
Отже, правильне з теоретичного погляду положення про непорушність
права приватної власності в конкретних історичних умовах тогочасної України
створило значні перешкоди на шляху іманентно прогресивної аграрної рефор-
ми. Гетьманові не вистачило політичної волі піти на ліквідацію поміщицьких
латифундій шляхом державного викупу, та й об’єктивно за зародкового стану
банківсько-фінансової системи молодої держави таке рішення могло стати са-
мовбивчим. Німці формально погоджувалися з ідеологією земельної реформи,
однак побоювалися, що докорінні зміни в аграрному секторі зірвуть обумовлені
Берестейським договором поставки збіжжя і сировини. З різних причин ані ліве,
ані праве крило українського політикуму не підтримало плановану реформу. На-
решті, українське селянство, розбещене безплатною «соціалізацією» землі, не
мало наміру віддавати за неї свої кровно зароблені гроші.
З огляду на договірні зобов’язання перед Центральними державами вкрай
гостро стояла проблема налагодження продовольчої справи. Багаторічна виснаж-
лива війна, мобілізації продовольчих ресурсів для потреб армії, тяжкі наслідки
експропріаторських акцій селянства за часів Центральної Ради, більшовицька
експансія початку 1918 р., брак робочих рук у сільськогосподарському секторі
створили загрозу дезорганізації сільськогосподарського виробництва та виник-
нення труднощів не тільки з постачанням продуктів харчування на внутрішній
ринок, а й з поставками хліба та сировини союзникам.
У першому складі уряду Української Держави міністром продовольчих справ
став Ю. Соколовський — учений-агроном, земський діяч з Полтавщини, член
парії кадетів. Стратегія міністерства ґрунтувалася на суворій централізації, по-
тужному державному кредитуванні, економічному стимулюванні виробників,
боротьбі зі спекуляцією. У цій сфері уряд був змушений вдаватися до непопуляр-
них, надзвичайних заходів.
У середині липня запрацювало Державне хлібне бюро (ДХБ) — спеціальний
орган Мінпроду у справі заготівель, зберігання, переробки і транспортування хлі-

34 ЦДАВО України. Ф. 1064. Оп. 1. Спр. 6. Арк. 113 зв.
35 Там само. Спр. 7. Арк. 38, 53—62.
36 Скоропадський П. Спогади. С. 282—283.
67