Page 73 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

Розділ 4. Новітній Гетьманат: консервативно-ліберальний реверс на тлі революції

нер Б. Бутенко, за поданням якого уряд виділяв значні кошти на реконструкцію
та добудову залізничних колій, проєктування нових ліній, збільшення оборот-
59
них капіталів залізниць .
Водночас продовжувала накопичуватися заборгованість із заробітної плати,
сім’ї залізничників були позбавлені безплатного проїзду, було обмежено права га-
лузевої профспілки тощо. Це привело в липні до загальноукраїнського страйку,
який фактично паралізував залізничне сполучення. Страйк загрожував вивезен-
ню продовольства до Німеччини та Австро-Угорщини, тому до його ліквідації
активно долучилася окупаційна військова адміністрація, викликавши в Україну
бригади німецьких і австрійських машиністів. Уряд вжив суворих заходів щодо
страйкарів — звільнення, арешти, вислання тощо. Шляхом тиску, а також завдя-
ки певним поступкам з боку влади упродовж місяця конфлікт вдалося владнати.
Міністерство шляхів сполучень оперувало найбільшим відомчим бюдже-
том, який становив 1 млрд 151 млн крб, з яких 93 млн спрямовувалися на попо-
внення оборотних коштів, 50 млн — на спорудження залізниць . Незважаючи
60
на це, восени 1918 р. становище на залізничному транспорті було невтішним.
Крадіжки і грабунки на залізницях стали звичною справою, перевезення ван-
тажів, зокрема вугілля для промислових підприємств, зривалося. Гостро від-
чувався дефіцит палива для паровозів. 12 листопада Б. Бутенко оголосив на де-
яких залізницях надзвичайний стан. Однак становище на залізницях постійно
ускладнювалося. Деякі напрямки залізничних сполучень були перерізані по-
встанцями. Головною турботою міністерства стала організація виїзду німець-
ких військ на батьківщину.
Одним з найскладніших завдань у сфері державного будівництва було ство-
рення збройних сил. Напередодні приходу до влади П. Скоропадський взяв
зобов’язання перед німецько-австрійськими союзниками не створювати без їх-
ньої згоди повноцінної армії. Начальник штабу оберкомандо у Києві генерал
В. Гренер заявив П. Скоропадському: «Навіщо Вам армія? Ми знаходимося тут,
нічого проти Вашого уряду в середині країни ми не дозволимо… Створіть собі
невеликий загін у дві тисячі осіб для підтримання порядку в Києві і для охорони
Вас особисто» . І все ж німці погодилися на формування восьми кадрових кор-
61
пусів, план створення яких розроблявся ще за часів Центральної Ради.
Військовим міністром був призначений колишній командувач армії, гене-
рал від інфантерії О. Рагоза. На посаді начальника Генерального штабу зали-
шився підполковник О. Сливинський (Слива) — фаховий військовий, один із
наймолодших випускників Академії Генштабу. За його участі було розроблено
концепцію майбутніх збройних сил, зокрема створено вісім корпусів, які ста-
ли кадровою основою гетьманської армії. Переважна більшість командирів,
начальників штабів корпусів і дивізій Української Держави були етнічними

59 Там само. Спр. 10. Арк. 79 зв.; спр. 12. Арк. 44 зв.
60 Гай-Нижник П. С. 372.
61 Скоропадський П. Спогади. С. 179.
71