Page 42 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

УКРАЇНА У ВИРІ РЕВОЛЮЦІЇ 1917—1921 рр.

санкцію на арешт її членів, а також заборонив діяльність Української військової
51
ради в Бердичеві .
У вересні стало зрозуміло, що російська армія втратила боєздатність. Поча-
лося масове дезертирство. Більшість військових становили вихідці із села, яким
імпонували ідеї перерозподілу землі. Розагітовані більшовиками та іншими лі-
вими партіями, побоюючись залишитися безземельними, вони масово кидали
фронт, свої частини і рушали додому. Ватаги дезертирів у пошуках їжі та ночівлі
дорогою лишали розгромлені маєтки, спалені цукрові та спиртові заводи, погра-
бовані села.
В радянській історіографії погроми маєтків оцінювалися як прояви «класо-
вої боротьби пригноблених селян проти панів». Насправді ж це були звичайні
кримінальні злочини. Згідно зі статистикою, більшість погромів відбувалися саме
у прифронтовій зоні, де концентрація солдат-дезертирів була значно вищою, ніж
у тилових місцевостях.
Стрімкий розпад армії не оминув, звісно ж, і українізованих частин. До по-
чатку зими від армії практично нічого не залишилося. Окремі патріотично на-
лаштовані українізовані частини приїздили в Україну з віддалених фронтів та
округів, як-от підрозділ під командуванням Всеволода Петріва .
52
Попри загальний розклад армії, на її балансі перебувала велика кількість
військового майна, діяли супутні установи (госпіталі, допоміжні підрозділи), за-
лишалася в лавах частина військових, які не піддалися на агітацію та очікували
законної демобілізації. Усе це вимагало значних фінансових витрат, які після па-
діння Тимчасового уряду та приходу до влади в Росії більшовиків лягли на Цен-
тральну Раду та Генеральний Секретаріат.
Доцільності в утримуванні небоєздатного війська не було. На німецько-ро-
сійському фронті було досягнуто перемир’я, і воєнні дії не велися. Йшлося до
підписання мирної угоди. Боротися проти більшовиків підрозділи, що лишили-
ся воювати, були неспроможними. З огляду на ці обставини генеральний секре-
тар військових справ Микола Порш у грудні 1917 р. ухвалив рішення про повну
демобілізацію армії. Нова українська армія мала бути створена на нових засадах,
що були прописані у законі Центральної Ради «Про утворення Українського
Народного Війська» від 16 (3) січня 1918 р.

51 Верстюк В.Ф. Українська Центральна Рада й українізація військових частин росій-
ської армії. Український історичний журнал. 2012. № 3. С. 4—27.
52 Петрів В. Спомини з часів Української революції (1917—1921). Ч. 1: До Берестейського
миру. Львів: Червона калина, 1927.
40