Page 254 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

УКРАЇНА У ВИРІ РЕВОЛЮЦІЇ 1917—1921 рр.

тополь. Крим знову опинився під контролем Кремля. З осені 1918 р. всю роботу
з організації підпільної боротьби в Криму ЦК РКП(б) поклав на ЦК КП(б)У.
Ще 31 березня при Кримському обкомі РКП(б), який тоді розміщувався
у Мелітополі, виникло мусульманське бюро з метою «радянізувати кримських
33
татар, а через них — і країни Сходу» . Ця мета була віддзеркаленням позиції
В. Леніна, який у 1919 р. підтримав національну революцію в Османській імпе-
рії, вважаючи, що вона сприятиме поширенню комуністичної революції на Схід.
Радянська Росія почала надавати Туреччині допомогу валютою, матеріальними
ресурсами і зброєю.
Питання про статус Криму політбюро ЦК РКП(б) розв’язало 23 квітня.
Було визнано бажаним створити Кримську Радянську Республіку. 5 травня оста-
точно сформувався Кримський раднарком у складі наркома внутрішніх справ
Ю. Гавена, наркома військових і морських справ П. Дибенка, наркома праці
І. Полонського, наркома продовольства і торгівлі С. Вульфсона (Давидова), нар-
кома юстиції І. Арабського, наркома закордонних справ С. Меметова, наркома
освіти І. Назукіна, наркома землеробства С. Ідрисова, наркома фінансів Я. Горо-
децького, наркома у справах національностей І. Фірдевса, керуючого справами
34
А. Боданінського . З 12 членів уряду п’ятеро були кримськими татарами. Трива-
лі пошуки людини, яка могла б очолити уряд, не увінчалися успіхом. Тимчасовим
головуючим був затверджений молодший брат В. Леніна Дмитро Ульянов, якому
доручили наркомат охорони здоров’я і соцзабезпечення. На роль постійного ке-
рівника республіки Д. Ульянов не підходив через цілковиту відсутність організа-
торських здібностей і зловживання алкоголем.
Кримська Радянська Республіка вважалася формально незалежною держа-
вою зважаючи на наявність наркомату закордонних справ. Реальний статус по-
літбюро ЦК РКП(б) так визначило у рішенні, датованому 28 травня 1919 р.:
«Прийнято як директива, що уряд діє на правах губвиконкому, підпорядко-
вуючись ВЦВК і відповідним наркомам за належністю, а обласний партійний
комітет прирівнюється до губкому, пов’язаного безпосередньо з ЦК РКП(б)».
Кримська армія підпорядковувалася Південному фронту «на правах дивізії» .
35
Проголошення окремої радянської республіки в Криму пояснювалося од-
нією причиною: спробою уникнути повторної інтервенції Антанти. Однак
Антанта більше не мала наміру воювати хоча б тому, що її солдати і матроси не
бажали ризикувати життям заради утвердження при владі білогвардійців і швид-
ко потрапляли в тенета більшовицької пропаганди. Проте, як і раніше, Антан-
та надавала всебічну матеріальну допомогу внутрішнім силам у Росії, які боро-
лися з більшовиками, аби запобігти перекиданню більшовицької пошесті на
свої країни.

33 Галенко О. Крим у 20-х — на початку 50-х років: випробування тоталітаризмом. Крим
в етнополітичному вимірі. С. 178.
34 Бикова Т.Б. Створення Кримської АСРР (1917—1921 рр.). С. 98.
35 Там само.
192