Page 257 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

Розділ 8. Крим у період революції і громадянської війни 1917—1920 рр.

таті кровопролитних боїв опір білогвардійців було зламано. 16 листопада кінно-
та червоних зайняла останній населений пункт на території півострова — Керч.
За кілька днів на цивільних пароплавах і військових кораблях Антанти в Туреч-
44
чину було евакуйовано 145,7 тис. військовослужбовців і цивільного населення .
Радянський терор в Криму. 12 листопада, коли війна з Врангелем добігала
кінця, до Криму на адресу Реввійськради Південфронту (в копії — Л. Троцько-
му) надійшла телеграма В. Леніна з вимогою «розправитися нещадно» з усіма
45
ворогами радянської влади . Йшлося не лише про військовослужбовців вран-
гелівської армії, а й про всіх, хто знайшов в Криму притулок від більшовицького
терору. 16 листопада Ф. Дзержинський деталізував вказівку вождя в телеграмі,
адресованій начальнику Особого відділу Південно-Західного і Південного фрон-
тів В. Манцеву: «Вживайте всіх заходів, щоб з Криму на материк не проникнув
жоден білогвардієць. Чиніть з ними відповідно до даних Вам мною у Москві ін-
струкцій. Буде найбільшим нещастям Республіки, якщо їм вдасться просочитися.
46
З Криму не має бути пропущений ніхто» .
21 листопада В. Манцев створив в Особому відділі фронтів Кримську ударну
групу на чолі з Ю. Євдокимовим, у майбутньому — організатором Голодомору
1933 р. в Північно-Кавказькому краї. Виконувач обов’язків начальника Особо-
го відділу ВЧК С. Дукельський так охарактеризував підсумки його «роботи»:
«Експедицією під керівництвом т. Євдокимова був очищений від залишків вран-
гелівців Кримський півострів. Як наслідок, було розстріляно 12 тис. осіб. З яких:
до 30 губернаторів, більш як 150 генералів, понад 300 полковників, кілька сотень
контррозвідників і шпигунів. Було унеможливлено виникнення в Криму білих
47
банд» .
16 листопада було створено Кримський обласний ревком з усіма відділами
майбутнього виконавчого органу радянської влади — народного господарства,
соціального забезпечення, земельним, народної освіти, праці, фінансів, охорони
здоров’я. На чолі його стояв Бела Кун — один із засновників і голова Комуніс-
тичної партії Угорщини, нарком закордонних справ і нарком у військових спра-
вах Угорської радянської республіки. У серпні 1920 р. він емігрував до радянської
Росії і одержав посаду члена Реввійськради Південного фронту, а згодом голови
Кримревкому. До Кримревкому увійшли також Ю. Гавен як заступник голови і
члени: С. Давидов (Вульфсон), С. Ідрисов, А. Ліде, С. Меметов.
30 листопада політбюро ЦК РКП(б) затвердило п’ятиособовий склад Крим-
ського партійного обкому: секретар — Р. Самойлова, члени — Ю. Гавен, О. Де-
рен-Аєрли, Л. Немченко і Д. Ульянов. Розалія Самойлова (уроджена Залкінд,

44 Воспоминания генерала барона П.Н. Врангеля (ноябрь 1916 — ноябрь 1920 г.). Ч. 2. С. 430.
45 Ленін В.І. ПЗТ. Т. 52. С. 6.
46 Пученков А., Зарубин В. Крым в эпоху великих потрясений (1917—1920). История
Крыма: в 2 т. / Отв. ред. А. Юрасов. Т. 2. Москва, 2019. С. 454.
47 Шитюк М. Масові репресії проти населення Південної України в 20—50-ті роки ХХ ст.
Київ, 2000. С. 100.
195