Page 306 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

УКРАЇНА У ВИРІ РЕВОЛЮЦІЇ 1917—1921 рр.

ної України та Білорусі, Бессарабії та Буковини, здається, переконливо свідчить
на користь цього висновку.
На жаль, революційний український політичний проєкт виявився нетрива-
лим і був розчавлений більшовицьким гіпермобілізованим монстром. По кіль-
кох роках безперервної кровопролитної соціальної війни та іноземної окупації
Україна була фізично неспроможною вистояти проти більшовицької навали, тим
більше, що остання використала вкрай загострені соціальні суперечності, пере-
тягнувши на свій бік наївне селянство обіцянками безкоштовної землі.
Межею визвольних змагань в Україні слід вважати кінець 1920 року. Саме
тоді на її території вже не було регулярних збройних сил, спроможних чинити
опір російським військам. Заключним акордом міждержавних, міжнаціональних
і громадянських війн в Україні було укладення 28 грудня 1920 р. Союзного робіт-
ничо-селянського договору між РСФРР і УСРР. Договір з Росією укладав україн-
ський радянський уряд.
Радянська Україна зовні виглядала як повноцінна держава — з власними кор-
донами, столицею, законодавчими і виконавчими органами влади, державною
символікою і незалежним статусом. У преамбулі Союзного договору урочисто
44
проголошувалися «незалежність і суверенність кожної з договірних сторін» .
Насправді ж народжена під час жовтневого перевороту 1917 р. в Петрограді
більшовицька держава-комуна поневолила Україну. Характеризуючи її сутність,
видатний російський історик і політичний діяч доби горбачовської «перебудо-
ви» Юрій Афанасьєв підкреслював: «Жовтень був способом закріплення росій-
ського традиціоналізму і консерватизму, а не розривом зі старим заради станов-
45
лення нового» .
Більша частина української нації опинилася в надцентралізованій державі,
яка долала опір встановлюваним порядкам жорстокими методами, не зупиняю-
чись навіть перед геноцидом. Ще кілька її скалок — на Буковині, у Галичині, Бес-
сарабії, Закарпатті та, врешті, і в Росії — набувши революційного досвіду, опини-
лися під владою потужних модерних національних проєктів, зацікавлених у їхній
асиміляції. Одна з найбільших молодих націй Європи, переживши потрясіння
1917—1921 рр., стала однією з найбільших розділених націй , а її існування
46
опинилося під загрозою.

44 Історія Радянської Конституції в декретах і постановах Радянського уряду. 1917—
1936. Київ, 1937. С. 152—153.
45 Афанасьев Ю. Как России заново обрести свою историю. Судьбы российского
крестьянства. Москва, 1996. С. XXIV.
46 Після завершення Першої світової війни у складі Польщі, Румунії та Чехословаччини
опинилися понад 12,3 млн мешканців західноукраїнських земель. (Див.: Віднянський С.В.
Розпад Австрійсько-Угорської монархії і проблеми національного державотворення в Цент-
рально-Східній Європі. Науковий вісник Ужгородського університету. Серія «Історія». 2011.
Вип. 27. С. 65.)