Page 301 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

Розділ 10. Південно-Східна Україна в національно-визвольних змаганнях: доба перемог і поразок

запровадженням коренізації стало тим чинником, що забезпечив повернення
й укорінення більшовицької влади в Криму. Як засвідчила подальша історія, це
була стратегічна помилка кримськотатарської еліти. Втім, вона, як і в часи остан-
ніх Гіреїв, насправді не мала вибору.
Як і в минулі історичні епохи, географічне положення півострова відіграло
фатальну роль. Крим і Україна розташовувалися на стику геополітичних інте ре-
сів Російської, Німецької, Австрійської та Османської імперій, які генерували
потужні паннаціональні проєкти. Всі вони намагалися використовувати скалки
своїх державоутворюючих етносів як аргумент на користь привласнення терито-
рії. Українці, росіяни та німці мали власні держави поза межами півострова. Тим
часом доля кримських татар — етносу, який увійшов у фазу етнічної мобілізації
та націєтворення в ареалі свого етногенезу, проте розглядався Туреччиною не
інакше як субетнос і периферія османської культурної ойкумени, — виглядала
драматично.
Те саме відбувалося і з українцями Криму, позбавленими в контексті кон-
цепції триєдиності російського народу етнонаціональної самості. Складність
геополітичного «кримського вузла» впродовж 1917—1921 рр. зумовлювалася
не лише неготовністю світу визнати українську і кримськотатарську нації та їхнє
право на самовизначення, а й слабкістю самих молодих націй.
«Есть у революции начало, нет у революции конца». З третьої спроби
Кремлю вдалося за допомогою мільйонної армії закріпитися в Україні. Російські
комуністи ладні були змиритися з втратою Фінляндії, Польщі і країн Балтії, але
виявили наполегливість у завоюванні України. Розмірковуючи над причинами
поразки визвольних змагань, Станіслав Кульчицький цілком слушно дійшов ви-
сновку про визначальну роль двох із них.
По-перше, на відміну від поляків, українці в своїй масі не вважали росіян
ворогами. З одного боку, за два з половиною століття перебування в Російській
імперії вірус малоросійства поширився серед значної кількості українських під-
даних царя-самодержця. З іншого, росіяни виступали перед українцями у двох
протилежних іпостасях: як прибічники відновлення «єдиної і неподільної» Ро-
сії і як захисники української національної державності в її радянській оболонці.
По-друге, Червона армія несла в Україну на своїх прапорах гасла експропрі-
ації великих власників і зрівняльного переділу орних земель між селянами. Ток-
сична дія комуністичного вірусу, значно підсилена руйнівним впливом вірусу ма-
лоросійства, виявилася смертельною для незміцнілого організму новопосталої
42
української державності .
Постає запитання: чому українська, власне, й російська революції (а це були
процеси, які хоча й розвивалися синхронно, однак мали цілком відмінне соціальне

42 Кульчицький С. Українсько-російські відносини в часі і просторі. Короткий огляд у
16 тезах. Ч. ІІ. Historians. 2015. 28 вересня. URL: http://www.historians.in.ua/index.php/en/
dyskusiya/1639-stanislav-kulchytskyi-ukrainsko-rosiiski-vidnosyny-v-chasi-i-prostori-korotkyi-
ohliad-u-16-tezakh-chastyna-ii (дата звернення: 20.11.2020).
239