Page 298 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

УКРАЇНА У ВИРІ РЕВОЛЮЦІЇ 1917—1921 рр.

Перебуваючи впродовж кількох років в епіцентрі бурхливих суспільно-по-
літичних процесів, Крим пережив кілька хвиль національного піднесення, ре-
волюційних і контрреволюційних переворотів, реалізації взаємозаперечних
політичних і соціально-економічних програм, окупації протиборчими воєн-
но-політичними союзами, шаленого пограбування і дегуманізації. Культурний
простір регіону значною мірою трансформувався в політичний саме завдяки го-
строті питання «Чий Крим?». Концепт «Южной России», що відігравав роль
противаги автономістським, а згодом і незалежницьким устремлінням українців
і кримських татар, був підпорядкований меті утримання України і Криму у сфері
впливу імперського дискурсу в його модифікованих модерних версіях. Фактор
напливу політичних біженців також мав непересічне значення для розвитку сус-
пільно-політичних процесів у Південній Україні та Криму, розмиваючи межі ста-
більності регіональних соціумів і ускладнюючи шлях їхнього самоусвідомлення.
1917 рік став часом крутого політичного розвороту «тюрми народів». Пору-
шення питання про право націй на самовизначення в тому вигляді, про який крим-
ські татари навіть не могли мріяти, перетворилося з утопічної фантазії на трендо-
вий напрям політичного життя імперської глибинки. І кримські татари, й українці
зустріли весну 1917 р. в таборі автономістів, а наприкінці його почали усвідом-
лювати необхідність суверенізації. Втім, у кримських умовах ситуація виявилася
значно складнішою, ніж на материковій Україні. Татарську національну автономію
важко було створити технічно і політично: технічно — через те, що після кількох
хвиль міграцій вони на своїй батьківщині перетворилися на етнічну меншину, дис-
персно розселену на південному узбережжі та в гірських районах; а політично —
через різке заперечення з боку росіян — на той час етнічної і політичної більшості.
Колосальна політична дистанція між російським містом і татарським селом віді-
грала вирішальну роль у розвитку політичного процесу на півострові.
Тривале напружене протиборство з постійною боротьбою / зміною політич-
них акторів урешті призвело до повного виснаження регіону та його мешканців.
Полівіння кримськотатарського руху відбувалося під впливом білогвардійців та
їхньої національної політики і було вражаючим, оскільки в 1917 р. більшовизм
зажив у їхньому середовищі недоброї слави. Під час перших двох спроб утверди-
тися в Криму більшовики, проголошуючи створення радянських республік, на-
справді опікувалися формуванням буферних зон, покликаних відтягувати на себе
сили противника і забезпечувати в такий спосіб продовження комуністичного
експерименту в Росії. Перший раз радянська республіка проіснувала трохи біль-
ше місяця, вдруге в умовах надзвичайного стану радянська влада протрималася
75 днів. Провідним завданням радянського уряду було забезпечення продоволь-
чого постачання Петрограда, розписаного з неабияким педантизмом: «м’яса та
риби — 29 934 пуд., масла тваринного і сала — 3 468 пуд., свіжих овочів — 25 тис.
пуд., 35 тис. коробок овочевих консервів, 30 тис. фунтів компоту, 7 тис. пуд. томат-
пюре, 100 пуд. повидла, 50 пуд. варення, 1 004 пуд. родзинок, 700 пуд. інжиру» .
40
40 Надинский П.Н. Очерки истории Крыма. Ч. II. С. 170.
236