Page 296 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

УКРАЇНА У ВИРІ РЕВОЛЮЦІЇ 1917—1921 рр.

35
економічної бази. З листопада 1920 р. до жовтня 1921 р. Цупрчрезком та Все-
українська надзвичайна комісія (ВУЧК) здійснила разом з частинами Червоної
армії чотири масштабні антианархістські операції, внаслідок чого анархістський
рух зазнав непоправних втрат. До кампанії силового та політичного знищен-
ня анархізму були залучені видатні більшовицькі політичні діячі — М. Фрунзе,
Ф. Дзержинський, Г. Петровський, С. Косіор, Ф. Кон, Д. Лебедь, В. Чубар, Х. Ра-
ковський, В. Затонський, М. Скрипник, Д. Мануїльський та ін.
Без перебільшення поворотним моментом в історії національно-визволь-
них змагань стало корегування тактики більшовиків у національному загалом і
українському зокрема питанні. Втративши влітку 1919 р. Україну, більшовики
провели «роботу над помилками». Наслідком обговорення причин поразки в
Україні на об’єднаному засіданні політичного та оргбюро ЦК РКП(б) 20 листо-
пада 1919 р. став документ, відомий як «Проект тез ЦК РКП(б) про політику
36
на Україні» авторства В. Леніна. У дев’яти тезах йшлося про українізацію дер-
жавного / партійного апаратів, класове розшарування села, тимчасовий союз з
боротьбистами, декларативне визнання права на самовизначення (при одночас-
ній пропаганді злиття УСРР з РСФРР) як інструменти повернення України та
подолання «самостійництва». У дещо зміненому вигляді пропозиції 29 листо-
пада 1919 р. були ухвалені Пленумом ЦК РКП(б) як резолюція «Про Совітську
37
Владу на Вкраїні» , що започаткувало перехід від шельмування «контрреволю-
ційної» української мови до апаратної українізації. Зрештою декрет відновле-
ної президії ВУЦВК «Про застосування української мови нарівні з великоро-
38
сійською» (21 лютого 1920 р.) перетворив українську на офіційну. Поступка
україн ській стихії, що розглядалася як тимчасова, забезпечила більшовикам по-
тужну підтримку і симпатії низки політичних сил і постатей. Переможний пра-
пор більшовиків, здавалося, вже замайорів над Україною. Втім, «переможець»

35 Центральне управління надзвичайних комісій для боротьби з контрреволюцією, спеку-
ляцією і посадовими злочинами при Раднаркомі УСРР — створене відповідно до постанови
ВУЦВК від 17 березня 1920 р. (попередник — Управління надзвичайних комісій і особливих
відділів при Всеукрревкомі, очолював В. Манцев). Цупрчрезком підпорядковувався не НКВС,
а Раднаркому. Разом із частинами Червоної армії та частинами особливого призначення віді-
грав провідну роль у придушенні повстанського руху в Україні. 30 березня 1921 р. Цупрчрез-
ком було перейменовано на ВУЧК, яка, своєю чергою, згідно з постановою ВУЦВК від 22
березня 1922 р. реорганізована і перетворена на ГПУ. (Див.: Шаповал Ю. ВУЧК (Всеукраїн-
ська Надзвичайна Комісія). Енциклопедія історії України. Т. 1: А—В. Київ: Наук. думка, 2003.
URL: http://www.history.org.ua/?termin=Vuchk (дата звернення: 20.11.2020).)
36 Про історичний контекст події див.: Єфіменко Г. Статус УСРР та її взаємовідносини
з РСФРР: довгий 1920 рік. Київ, 2012. С. 55—167.
37 Резолюція ЦК РКП про Совітську Владу на Вкраіні. Резолюція ухвалена партійною
конференцією 2—5 грудня сього року. Бюллетень Секретаріяту Центрального Комітету
Комуністичної Партії (більшовиків) України. Ч. 5. Нагальний випуск. 15 студня 1919 р.
38 Декрет Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету «Про застосування в
усіх установах української мови нарівні з великоросійською». Український історичний жур-
нал. 1990. № 6. С. 111.
234