Page 291 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

Розділ 10. Південно-Східна Україна в національно-визвольних змаганнях: доба перемог і поразок

на повстанська армія України (РПАУ), про створення якої Н. Махно оголосив
1 вересня 1919 р., справляла потужний вплив на перебіг суспільно-політичних
процесів у промисловому осерді Східної України.
Очолений Н. Махном селянський рух відіграв важливу роль у воєнних подіях
в Україні. Селянські партизанські групи й загони самозахисту перетворили Донбас
і Приазов’я на внутрішній фронт, відволікаючи на себе сили Білої гвардії. На по-
чатку 1919 р. махновські та інші формування стримували натиск частин В. Май-
Маєвського, єгерської бригади німців-колоністів, загонів добровольчої армії, на-
дісланих з Кавказу. Лише в районі Гуляй-Поля їм протистояло близько 20 тис.
білогвардійців. Організація 3-ї бригади Н. Махна у складі 9-ї полкової Задніпров-
ської дивізії під проводом П. Дибенка не лише полегшила становище махновських
формувань (передусім ішлося про озброєння), а й створила реальні умови для за-
лучення широких верств населення до їхніх лав під гаслом «За владу рад!».
У березні-квітні 1919 р. партизанський селянський рух на сході України
активізувався. Білогвардійські війська, які перебували в регіоні, «грабуючи й
мордуючи селян, стали причиною бурхливого зростання партизанських заго-
нів, що стихійно всюди виникали» . Навесні 1919 р. білогвардійський режим
23
у Приазов’ї був підірваний зсередини збройним опором села. На початку квітня
бригада Н. Махна, ведучи безперервні бої з денікінцями, залишила низку заво-
йованих раніше позицій. 15 квітня формування відійшли з Маріуполя. 15 травня
місто вдалося відбити, але 23 травня за підтримки французьких військових ко-
раблів денікінці захопили його знову. На середину 1919 р. Добровольча армія
А. Денікіна зайняла майже увесь Донбас. Терор, реквізиції, тиф — ці три слова
характеризували часи білогвардійського режиму.
Влітку 1919 р. більшовицька влада загалом переживала критичний момент
своєї історії. На більшості території України вона перестала існувати. В доне-
цькому степу війна з денікінцями тривала силами махновців. Тимчасовий союз
із Н. Махном забезпечив більшовикам певні перспективи на українських тере-
нах. Популярність їхніх ідей у середовищі місцевих мешканців була умоглядною.
Вкотре прийшовши з гаслами ощасливлення трударів у всесвітньому масштабі
в травні 1919 р., червоноармійські підрозділи провели примусову мобілізацію
на Бахмутському родовищі. Погрожуючи зброєю, вони забрали робітників віком
до сорока років просто з виробок. Не гребувала Червона армія і примусовими
мобілізаціями в селах, беручи їх перед тим в облогу. Однак такі «мобілізації»
не давали бажаного результату — «мобілізовані» стрімко поповнювали лави
дезертирів . На цей час ідеологічні суперечності Н. Махна й більшовиків дійшли
24
до критичної межі і спричинили розрив. Звинувачений у підготовці контррево-

23 Шемелінін В.Є. Маріюпільський Радянський полк. Літопис революції. 1928. № 2. С. 60.
24 У травні 1919 р. лише в Лисичансько-Бахмутсько-Куп’янському районі різні групи де-
зертирів налічували від 30 до 40 тис чол. — вони не йшли на радянську північ, але й не хотіли
приєднуватися до Добровольчої армії. За чутками, вони були надзвичайно «вороже настроєні
проти комісарів, комуністів та євреїв». (Див.: Куромія Г. Свобода і терор у Донбасі. С. 155).
229