Page 294 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

УКРАЇНА У ВИРІ РЕВОЛЮЦІЇ 1917—1921 рр.

ня сюди не зараховувалися). У донесеннях зазначалося: «Точному обрахунку бан-
ди не піддаються, оскільки більшість з них перебуває в селах, озброєні обрізами,
30
мають місцеве значення і будь-якого моменту становлять реальну силу» .
Загострення політичної ситуації в регіоні дещо призупинила наступальна
операція підтримуваного Антантою П. Врангеля, який наприкінці червня 1920 р.
відсунув лінію Південно-Західного фронту до Херсона—Нікополя—Бердянська.
Наприкінці липня білогвардійці вже були в Олександрівську (нині — Запоріжжя)
і, хоч невдовзі залишили його, просунулися на східному напрямі, зайнявши заліз-
ничну станцію Маріуполь та Синельникове, що поставило під загрозу Катерино-
слав (нині — Дніпро). Для боротьби з білогвардійськими силами 21 вересня
1920 р. за наказом наркома військових і морських справ та голови Реввійськради
РСФРР Л. Троцького було створено Південний фронт на чолі з М. Фрунзе.
Восени ж 1920 р. більшовики та махновці укласти черговий тактичний
союз — проти П. Врангеля. На короткий час махновці відчули себе на хвилі рево-
люційного піднесення і навіть сподівалися на утвердження Гуляй-Поля як тери-
торіальної бази анархістського бездержавного експерименту (так звана Трудова
федерація). В жовтні анархісти Харкова, Києва, Одеси, Катеринослава, Полтави
вийшли з підпілля. В Харкові друкувалися газети «Набат» та «Голос махнов-
ця». 26 жовтня 1920 р. РПАУ після кровопролитного бою, втративши майже
тисячу вояків, визволила від білих Гуляй-Поле. Тут розташувалася Рада револю-
ційних повстанців України (РРПУ) на чолі з Н. Махном, який відновлювався
після тяжкого поранення.
Основні сили РПАУ під командуванням Семена Каретника тим часом разом
з Червоною армією підкорювали Крим. Використавши повстанців для форсу-
вання Сивашу і штурму перекопських укріплень, розгрому врангелівських військ
та оволодіння стратегічними містами (13 листопада вони зайняли Сімферополь,
15 — Євпаторію), більшовики розпочали антимахновську операцію. Коли Ялту і
Керч іще контролювали врангелівці, за наказом командувача Південного фронту
М. Фрунзе з півострова до Приазов’я було виведено дві кінні армії, 3-й кавалерій-
ський корпус перемістився в район Євпаторії, а спеціально створені загороджу-
вальні загони перекрили шляхи відходу махновцям, які несли гарнізонну службу
в Євпаторії. За задумом М. Фрунзе, антимахновська операція мала в ніч з 25 на 26
листопада покласти край так званій «партизанщині».
Погром анархістського руху в Україні відбувався у формі спецоперації із за-
стосуванням армії — осередки анархістського руху були придушені синхронно
по всій Україні. В Харкові були заарештовані не лише анархісти на чолі з їхнім
лідером Всеволодом Воліним, а й випадкові відвідувачі книжкового магазину
«Вольне братство». Водночас із арештами близько пів тисячі активістів-анар-
хістів у міських центрах було атаковано оточені перед тим махновські загони в
Олександрівському, Бердянському та Мелітопольському повітах, розпочався
штурм Гуляй-Поля. В ніч на 27 листопада ультиматум з вимогою здатися отри-
30 ЦДАВО України. Ф. 1. Оп. 2 дод. Спр. 7. Арк. 52 зв.
232