Page 293 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

Розділ 10. Південно-Східна Україна в національно-визвольних змаганнях: доба перемог і поразок

Наприкінці грудня 1919 р. більшовики, що потерпали від нестачі вугілля,
спрямували на Донбас армії Південного фронту. 29 грудня 1919 р. розпочав ді-
яльність Ревком Донбасу, а на місцях його клони, що сконцентрували у своїх ру-
ках всю владу. Відносини більшовицької влади, місцевого селянства та повстан-
ців, керованих Н. Махном, вкотре загострилися. Гранично відверто тогочасну
ситуацію характеризує один з інформаційних звітів: «Ставлення до Радянської
влади зі сторони робітників добре, хоча відчувається ще пригніченість від білого
терору, з боку селян — задовільне. Проте близькість махновського кубла, безсис-
темна і необдумана реквізиція військовими продорганами продуктів сільського
господарства відображається на селянах негативно, створюючи деяке сприятливе
27
середовище для махновських нападників» . Загроза перетворення селянсько-
го повстанського руху на партизанську війну в тилу більшовиків була цілком ре-
альною. Махновським та отаманським загонам було де сховатися: кожен з них
мав не лише базові сільські округи, а й базові ліси із системою землянок, схронів
та схованок військового спорядження. Базовим лісом отамана Ф. Щуся був Ді-
брівський, Савонова — Ізюмський, Каменюка — Старобільський. Як керівники,
так і рядовий склад махновців мали неоціненний досвід військових дій. Тактика
і стратегія махновців, нестандартні військові рішення викликали щире захоплен-
ня навіть у білогвардійців. Більшовицьке керівництво усвідомлювало рівень по-
літичного впливу та військову міць противника. Не випадково ставку було зро-
блено на позбавлення його всебічної і масової підтримки місцевого селянства.
9 січня 1920 р. Н. Махно був оголошений поза законом, за офіційною версією —
28
за відмову брати участь у польсько-радянській війні . 5 лютого 1920 р. Всеукррев-
ком затвердив Закон про землю, що, з одного боку, забезпечило Н. Махну широку
підтримку в селах колишніх колоністів, а з іншого, поклало початок соціальному
розколу на селі. З цього часу для відроджених органів радянської влади основним
став фронт боротьби з отаманщиною, який більшовики трактували як внутрішній
фронт. Для організації боротьби з контрреволюцією, бандитизмом і махновщиною в
Україну був відряджений очільник ВЧК Ф. Дзержинський. Махновські формування,
на відміну від радянських органів, фактично контролювали життя сільської округи,
здійснюючи раптові напади на продзагонівців, міліцію, каральні роти. Губуправлін-
ня вимушено визнало: «Більша частина населення повіту (Юзівського. — Авт.) пе-
29
ребуває в армії Н. Махна, і продрозкладка не здійснюється» .
Наприкінці літа 1920 р. Донецький басейн перетворився на суцільний вну-
трішній фронт. Не останню роль у цьому відіграв рейд Н. Махна Донеччиною. Він
не лише активізував великі формування, а й спричинив утворення значної кількос-
ті дрібніших загонів. На жовтень 1920 р. у Донецькій губернії самих лише великих
загонів, оголошених поза законом, налічувалося близько 20, у них перебувало май-
же 10 тис. осіб (2,3 % сільського населення губернії; причому махновські формуван-

27 Державний архів Донецької області (ДАДО). Ф. 1163. Оп. 1. Спр. 3. Арк. 17.
28 ЦДАГО України. Ф. 2360. Оп. 1. Спр. 5. Арк. 1—11.
29 ДАДО, філіал. Ф. 1. Оп. 1. Спр. 161. Арк. 39.
231