Page 290 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

УКРАЇНА У ВИРІ РЕВОЛЮЦІЇ 1917—1921 рр.

місцевості, села й селища на якийсь час опановували отамани Директорії, яких
проганяли загони Н. Махна чи інших отаманів; подекуди відновлювалися ради,
за якими приходила біла диктатура, — і так безліч разів. Опинившись у стані
невизначеності, люди розгубилися. Тотальний господарський занепад у містах,
нескінченні реквізиції в селі, насилля, щоденна наруга та загроза смерті, тотальна
дегуманізація соціального середовища довершували картину. Громадянська вій-
на та іноземні інтервенції перетворили терени України на театр фатальних за сво-
їми наслідками подій.
Згідно з договором генерала П. Краснова з союзними військами та гетьманом
П. Скоропадським, східні райони Донбасу зайняли частини донських козаків, на
допомогу яким невдовзі підтягнулися офіцерські загони денікінської армії. Ди-
візія генерала В. Май-Маєвського з боями пройшла від Кавказу до Микитівки.
На початку 1919 р. денікінці продовжили наступ на Південно-Східну Україну, де
зустріли запеклий опір махновської повстанської армії. Могутній повстанський
рух Центральної та Південно-Східної України значно послабив сили денікін-
ських частин. Очолений анархістами, він суттєво допоміг частинам Червоної ар-
мії в розгромі білогвардійського руху. Фронт довжиною 350 км від Луганська до
Азовського узбережжя тримався передусім завдяки стійкості махновських заго-
нів. Стратегічні населені пункти — Бахмут, Костянтинівка, Попасна, Дебальцеве
багато разів переходили з рук у руки. Запеклі бої тривали до травневого контр-
наступу денікінців у Луганському, Юзівському та Маріупольському напрямах.
Більшовицьке «визволення» не поліпшило становища населення. Пізнав-
ши на практиці всі принади комуністичної ідеї, селянство з чимдалі більшою на-
дією звертало свої погляди в бік «Гуляйпільської республіки», тим більше, що
військова слава Н. Махна стрімко зростала. Влившись наприкінці січня 1919 р.
до складу Червоної армії (3-тя бригада 1-ї Задніпровської дивізії Українського
22
фронту ), його загони наприкінці весни розпочали рейд ворожими тилами. Ве-
дучи запеклі бої із Добровольчою армією, вперше у світовій практиці Н. Махно
та його прибічники почали реалізовувати ідею безвладного життя. Мілітарна
селянська анархістська республіка, власне, стала втіленням давніх недержавних
пластів свідомості українського селянства, своєрідним відлунням історичної
пам’яті про Запорозьку Січ з її духом вольності. Перебуваючи в безпосередній
близькості від Донбасу і здійснюючи постійні рейди його теренами, Революцій-

22 Відповідно до наказу командувача Українського фронту від 18 лютого 1919 р. до неї
увійшли також сили М. Григор’єва, який за звільнення півдня України від гетьманських та
австро-німецьких військ отримав від Директорії звання верховного отамана Таврії і Херсон-
щини. 22 січня 1919 р. уславлений отаман оголосив Директорії війну, 25 квітня став на-
чальником 6-ї Української дивізії. Шляхи отамана й більшовиків розійшлися 7 травня піс-
ля відмови М. Григор’єва кинути дивізію на підтримку повстання в Угорщині. 20 тис. воя-
ків під його орудою утворили внутрішній фронт, який було ліквідовано впродовж травня.
Григор’євські загони були розсіяні й відтиснуті до Херсона та Миколаєва. Скориставшись
ситуацією, А. Денікін розвинув наступ на Південному фронті і зрештою витіснив більшови-
ків з України на початку серпня 1919 р. Водночас захлинувся експорт революції в Європу.
228