Page 309 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

РОЗДІЛ 11

ВІД ДОГОВІРНОЇ ФЕДЕРАЦІЇ
ДО СОЮЗУ РЕСПУБЛІК
(1921—1923)

Перші місяці «політичної самостійності на основі во-
єнного і економічного об’єднання з РСФРР». Підставами для
укладення «Союзного Робітниче-Селянського договору між
Російською Соціалістичною Федеративною Радянською Рес-
публікою й Українською Соціалістичною Радянською Респу-
блікою» (далі — Договір) були не лише зовнішньополітичні
обставини, а й потреби адміністративного характеру. Надцен-
тралізація зразка 1920 р. не лише знижувала авторитет укра-
їнської радянської влади, а й була реальним гальмом при ви-
рішенні господарських проблем.
Безправність вищих українських органів влади у 1920 р.
в управлінській сфері яскраво охарактеризував Християн Ра-
ковський у виступі на V Всеукраїнській конференції КП(б)У
(17—22 листопада 1920 р.): «Ми перебували в такому стано-
вищі, що для формування маршрутних потягів повинні були
1
чекати дозволу з Центру» . І не просто з центру, а з самого
верху. Наприклад, 13 травня голова Промбюро УСРР (повна
назва — Організаційне бюро по відбудові промисловості на
Україні при РНК УСРР) Влас Чубар та наркомпрод Мирон
Владимиров відправили телеграму особисто В. Леніну: «За-
борона формування маршрутних потягів означає для України
фактично повне припинення підвозу продуктів до найбільших
промислових центрів. Водночас за наявності загальних заліз-
ничних ускладнень це створює загрозу постачання армії. Про-
2
симо негайно скасувати цю заборону» . Вождь був змушений
реагувати (!) на телеграму, хоча за скільки-небудь притомної
організації управління подібні питання перед ним не мали на-

1 Бюллетень V Всеукраинской конференции коммунистической партии
Геннадій большевиков Украины. Бюллетень № 3. 20 ноября. Харьков, 1920. С. 30.
Єфіменко 2 РДАСПІ. Ф. 2. Оп. 1. Спр. 13967. Арк. 1.
247