Page 312 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

РОЗДІЛЕНА НАЦІЯ: ПАРАДОКСИ МІЖВОЄННОГО ПЕРІОДУ

На початку травня 1921 р., коли відбулася І Всеукраїнська нарада КП(б)У,
цієї сталінської схеми, звичайно, ще не існувало, а оцінка як тогочасного стану,
так і історії відносин між радянськими Україною та Росією виглядала зовсім інак-
ше: «В історії радянської української державності бували моменти повної неза-
лежності й самостійності УСРР (перший Секретаріат, Радянський уряд другого
періоду), моменти федеративного зв’язку (IV Всеукраїнський з’їзд рад), політич-
ної самостійності на основі воєнного і економічного об’єднання з РСФРР (ни-
13
нішній status quo)» . Зрозуміло, що за «політичної самостійності» державний
статус УСРР був вищим, ніж у «моменти федеративного зв’язку».
Низку підготовчих заходів з підвищення свого статусу в УСРР було здій-
снено ще до офіційного укладення Договору, зокрема, на виконання резолюції
V конференції КП(б)У: «Існування України як господарської одиниці має лягти
в основу всієї спільної її роботи з іншими частинами Федерації. … За РНК УСРР
повинна бути забезпечена активна роль у виробленні господарського плану як
УСРР, так і всієї Федерації» . Причому робилося це за безпосереднього спри-
14
15
яння Л. Троцького .
Була ще одна лінія, яка засвідчила намір керівництва УСРР відстояти свою
державну суб’єктність. У серпні 1920 р. розпочало роботу українське представ-
ництво при Наркоматі у справах національностей РСФРР. Саме цьому представ-
ництву Кремль, як то вже практикувалося з автономними республіками у складі
РСФРР, намагався передати повноваження представляти Україну як республіку.
Певний час тривало перетягування каната, українці наполягали на своє-
му вищому за російські автономії статусі. Самі співробітники представниц-
тва чітко на цьому наголосили вже у листопаді, а 13 грудня 1920 р. політбюро
ЦК КП(б)У цілковито підтримало таку позицію своїм рішенням: «Представ-
ництво при Наркомнаці ліквідувати, при організації українського відділу для ро-
боти серед українців, що проживають на території РСФРР, виявляти йому всіляке
сприяння. При Наркомзаксправі РСФРР створити місію з тов. Коцюбинським
16
на чолі та двох радників — Ляха та Аусема» . Власне, ця місія у 1921 р. вико-
нувала, хоч і доволі декоративно, роль дипломатичного представництва УСРР в
радянській Росії, доки наприкінці 1921 р. не була об’єднана разом зі створеним
у вересні представництвом у господарських справах у єдине, і справді впливове,
17
Повноважне представництво УСРР в РСФРР .
25 січня 1921 р., вже після укладення Договору, РНК УСРР затвердила по-
ложення «Про уповноважених РСФРР при Раднаркомі УСРР». У документі за-
13 Комуністична партія України в резолюціях і рішеннях з’їздів, конференцій і пленумів
ЦК: у 2 т. Т. 1. Київ, 1976. С. 149.
14 Там само. С. 103.
15 Див.: Єфіменко Г.Г. Еволюція державного статусу УСРР наприкінці 1919 — у
1920 рр.: нетрадиційний погляд. Український історичний журнал. 2011. № 6. С. 80—104.
16 ЦДАГО України. Ф. 1. Оп. 6. Спр. 7. Арк. 120.
17 Див.: Єфіменко В. Створення Повноважного представництва УСРР в РСФРР. Про-
блеми історії України: факти, судження пошуки. 2010. Вип. 19. C. 16—33.
250