Page 317 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)
P. 317
Розділ 11. Від договірної федерації до союзу республік (1921—1923)
розпорядження такого змісту: «1. Всі зносини відділів Головного Управління
і Губраднаргоспів з центром РНК РСФРР мають здійснюватися виключно че-
рез президію УРНГ. 2. Губраднаргоспи не повинні виконувати розпорядження
наркоматів РСФРР, якщо ці розпорядження не санкціоновані Президією Ук-
рраднаргоспу. 3. У випадку безпосереднього надсилання розпоряджень вони
36
приймаються лише до відома» . Ця постанова захищала єдність і цілісність
економічного простору України. А вже 24 вересня ВУЦВК ухвалив подібну полі-
тичну постанову: «Встановити, що постанови ВЦВК РСФРР, що реєструються
для поширення на Україну, до затвердження їх ВУЦВК мають проходити через
Малий та Великий Раднарком» . Якщо навіть постанови Всеросійського ЦВК,
37
до складу якого з 1920 р. входили і представники України, не визнавалися укра-
їнським керівництвом документами прямої дії, то розпоряджень інших владних
органів РСФРР це стосувалося й поготів.
Актуалізація конфліктів у відносинах та спроби їх двостороннього ви-
рішення. Згадані рішення пройшли повз увагу Кремля. Як Україна, так і Росія
лише починали оговтуватися після спустошливого комуністичного штурму, тому
на формальну законотворчість в Україні в Кремлі далеко не завжди зважали. Про-
те коли справа дійшла до практичних рішень, зчинився конфлікт. Восени 1921 р.
виник «казус Штернберга», який було остаточно розв’язано лише у лютому
1922 р. Проблема полягала в тому, що виконувача обов’язків наркома Робітниче-
селянської інспекції УСРР Бориса Штернберга у Кремлі звинуватили в ухилі до
українського націоналізму лише за те, що він у конфлікті з московським послан-
цем цього ж наркомату Петром Кобозєвим намагався діяти в рамках чинного
в УСРР законодавства і наполягав на тому, що український Наркомат РСІ має
право інспектувати всі розташовані на території УСРР підприємства, зокрема і з
об’єд наних наркоматів. Варто додати, що ЦК КП(б)У Б. Штернберга цілковито
підтримав, але рішенням політбюро ЦК РКП(б) його все одно звільнили і пере-
вели до Росії. Тобто підтримка ЦК КП(б)У убезпечила його лише від арешту .
38
Власне, основна боротьба за статус УСРР розгорілася у 1922 р. «Казус
Штернберга» розкрив Кремлю очі і на те, як далеко українська сторона зайшла
у законодавчому забезпеченні своєї суб’єктності, і на її наміри реально втілювати
ухвалені закони. Це не на жарт стурбувало Кремль, де бачили Договір від 28 груд-
ня 1920 р. лише як зовнішньополітичне прикриття, як ідеологічну зброю.
Вже 10 січня, апелюючи до майбутньої міжнародної конференції в Генуї,
нарком закордонних справ РСФРР Г. Чичерін запропонував розглянути питан-
ня «про включення братніх Республік до складу РСФРР до початку конферен-
36 ЦДАВО України. Ф. 3. Оп. 1. Спр. 4. Арк. 80.
37 Сборник постановлений ВУЦВК 5 созыва. Выпуск 2: 1 июля — 15 ноября 1921 года.
Харьков, 1922. С. 10.
38 Про казус Штернберга див.: Єфіменко Г. За лаштунками комісії по з’ясуванню взаємо-
відносин між РСФРР та УСРР (січень—травень 1922 р.). Проблеми історії України: факти,
судження, пошуки. 2010. Вип. 19, ч. 1. С. 119—159.
255

