Page 317 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)
P. 317

Розділ 11. Від договірної федерації до союзу республік (1921—1923)

          розпорядження такого змісту: «1. Всі зносини відділів Головного Управління
          і Губраднаргоспів з центром РНК РСФРР мають здійснюватися виключно че-
          рез президію УРНГ. 2. Губраднаргоспи не повинні виконувати розпорядження
          наркоматів РСФРР, якщо ці розпорядження не санкціоновані Президією Ук-
          рраднаргоспу. 3. У випадку безпосереднього надсилання розпоряджень вони
                                         36
          приймаються лише до відома»  . Ця постанова захищала єдність і цілісність
          економічного простору України. А вже 24 вересня ВУЦВК ухвалив подібну полі-
          тичну постанову: «Встановити, що постанови ВЦВК РСФРР, що реєструються
          для поширення на Україну, до затвердження їх ВУЦВК мають проходити через
          Малий та Великий Раднарком»  . Якщо навіть постанови Всеросійського ЦВК,
                                         37
          до складу якого з 1920 р. входили і представники України, не визнавалися укра-
          їнським керівництвом документами прямої дії, то розпоряджень інших владних
          органів РСФРР це стосувалося й поготів.
              Актуалізація конфліктів у відносинах та спроби їх двостороннього ви-
          рішення. Згадані рішення пройшли повз увагу Кремля. Як Україна, так і Росія
          лише починали оговтуватися після спустошливого комуністичного штурму, тому
          на формальну законотворчість в Україні в Кремлі далеко не завжди зважали. Про-
          те коли справа дійшла до практичних рішень, зчинився конфлікт. Восени 1921 р.
          виник «казус Штернберга», який було остаточно розв’язано лише у лютому
          1922 р. Проблема полягала в тому, що виконувача обов’язків наркома Робітниче-
          селянської інспекції УСРР Бориса Штернберга у Кремлі звинуватили в ухилі до
          українського націоналізму лише за те, що він у конфлікті з московським послан-
          цем цього ж наркомату Петром Кобозєвим намагався діяти в рамках чинного
          в УСРР законодавства і наполягав на тому, що український Наркомат РСІ має
          право інспектувати всі розташовані на території УСРР підприємства, зокрема і з
          об’єд наних наркоматів. Варто додати, що ЦК КП(б)У Б. Штернберга цілковито
          підтримав, але рішенням політбюро ЦК РКП(б) його все одно звільнили і пере-
          вели до Росії. Тобто підтримка ЦК КП(б)У убезпечила його лише від арешту  .
                                                                                    38
              Власне, основна боротьба за статус УСРР розгорілася у 1922  р. «Казус
          Штернберга» розкрив Кремлю очі і на те, як далеко українська сторона зайшла
          у законодавчому забезпеченні своєї суб’єктності, і на її наміри реально втілювати
          ухвалені закони. Це не на жарт стурбувало Кремль, де бачили Договір від 28 груд-
          ня 1920 р. лише як зовнішньополітичне прикриття, як ідеологічну зброю.
              Вже 10 січня, апелюючи до майбутньої  міжнародної конференції в Генуї,
          нарком закордонних справ РСФРР Г. Чичерін запропонував розглянути питан-
          ня «про включення братніх Республік до складу РСФРР до початку конферен-


              36  ЦДАВО України. Ф. 3. Оп. 1. Спр. 4. Арк. 80.
              37  Сборник постановлений ВУЦВК 5 созыва. Выпуск 2: 1 июля — 15 ноября 1921 года.
          Харьков, 1922. С. 10.
              38  Про казус Штернберга див.: Єфіменко Г. За лаштунками комісії по з’ясуванню взаємо-
          відносин між РСФРР та УСРР (січень—травень 1922 р.). Проблеми історії України: факти,
          судження, пошуки. 2010. Вип. 19, ч. 1. С. 119—159.
                                              255
   312   313   314   315   316   317   318   319   320   321   322