Page 320 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

РОЗДІЛЕНА НАЦІЯ: ПАРАДОКСИ МІЖВОЄННОГО ПЕРІОДУ

бути на користь України. Адже вдалося донести й утвердити позицію України з
багатьох пунктів. Одним з них був такий: «Для розсіювання помилкового уяв-
лення про продовольче благополуччя України і для підтвердження необхідності
асигнувань більш великих коштів, ніж до цього часу, ухвалено рішення про ко-
52
мандирування до голодуючих губерній тов. Калініна» .
Основні зиґзаґи курсу на союзне будівництво. Незважаючи на те, що пер-
ший удар смертельної хвороби завадив В. Леніну виконати обіцянку, результа-
ти роботи комісії були загалом сприятливі для України. Однак її рішення, які
остаточно було затверджено на засіданні політбюро ЦК РКП(б) лише 10 серпня
1922 р., не були публічно оприлюднені. А вже наступного дня почала свою робо-
ту інша комісія — тепер уже оргбюро ЦК РКП(б) на чолі з Й. Сталіним зі вста-
новлення взаємовідносин між РСФРР і всіма радянськими республіками (а не
лише з Україною), діяльність якої мала протилежний вектор. Власне, основною
причиною створення очолюваної Й. Сталіним комісії стали саме сприятливі для
УСРР результати роботи українсько-російської комісії.
Позиції українського керівництва та Й. Сталіна мали одну спільну рису:
обидві сторони намагалися зблизити зміст і форму взаємин між УСРР та більшо-
вицьким центром. План генерального секретаря ЦК РКП(б) та наркома РСФРР
у справах національностей Й. Сталіна, загальновідомий під назвою «автономі-
зації» незалежних республік , полягав передусім у зміні форми відповідно до
53
наявного змісту відносин, у яких з республіками рахувалися мало. По суті, це
була третя спроба ліквідації української радянської держави як такої. Натомість
українська сторона намагалася змінити зміст взаємовідносин і «підтягти» його
до наявної «незалежницької» форми, що, здавалося, їй вдалося зробити за ре-
зультатами роботи очолюваної М. Фрунзе комісії.
Результат знову виявився половинчастим. Після часткового одужання В. Ле-
ніна за його наполяганням у роботі над питанням про взаємини з «незалежни-
ми» республіками постійно враховувалася необхідність формального збере-
ження за республіками державного статусу і знов-таки формального надання
їм однакових з Росією державних прав. Цим можна пояснити включення до
Договору про створення СРСР права виходу союзних республік з його складу.
Ідею про створення «нового поверху, федерації рівноправних республік» тепер
висловив В. Ленін, який запропонував «неросійську» назву (тоді ще «Союз Ра-
54
дянських Республік Європи й Азії») , тобто фактично відмежовувався від свого
«Ха-ха!» у відповідь на подібну пропозицію В. Затонського на початку 1921 р.
Цікаво, що сталінський проєкт «автономізації» так і не став предметом
агітації на території України, а політбюро ЦК КП(б)У 3 жовтня з цього при-

52 Там само.
53 Про автономізацію див.: Кульчицький С. Утворення Радянського Союзу. Червоний ви-
клик. Історія комунізму в Україні від його народження до загибелі. Кн. 2. Київ, 2013. С. 65—81.
54 Ленін В.І. Про утворення СРСР. Лист П.Б. Камєнєва для членів Політбюро ЦК РКП(б).
26 вересня 1922 р. Повне зібрання творів (далі — ПЗТ). Т. 45. Київ, 1974. С. 201—202.
258