Page 325 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

Розділ 11. Від договірної федерації до союзу республік (1921—1923)

73
органів влади та управління нового державного утворення . Тим самим публіч-
но констатувалося, що датою створення СРСР є 6 липня 1923 р. Саме відтоді
почали діяти загальносоюзні законодавчі органи влади, було створено основний
виконавчий орган влади СРСР — РНК СРСР, головою якого формально було
обрано В. Леніна. Водночас було ліквідовано ті республіканські наркомати, які
засвідчували формальну незалежність республік. В Україні передусім це стосу-
валося Наркомату закордонних справ. ІІ З’їзд рад СРСР, який відбувся у січні
1924 р., ратифікував уже чинний Основний Закон.
Формально в Конституції СРСР, причому в обох її частинах — Деклара-
ції про створення СРСР та Договорі про створення СРСР, радянська Україна
визначалася як рівноправна сторона та один із творців СРСР. Ідея про те, що
СРСР — це союз рівноправних республік, а не спілка навколо центру єднан-
ня — Російської Федерації, постійно поширювалася в радянській агітації та про-
паганді. Мало того, в перші роки існування СРСР Україна справді мала більше
суб’єктності, ніж у період «договірних відносин» (1921 — липень 1923 р.).
Втім, з часом усе повернулося на круги своя, і, власне, саме цього й бажав
Кремль. Хоча публічно постійно підкреслювалася рівність усіх республік, не
лише реально, а й навіть формально система влади в СРСР була побудована на
домінуванні РСФРР. Адже Рада Союзу обиралася пропорційно до населення
республік, у чому РСФРР мала беззаперечну перевагу, а Рада Національностей
складалася з представників усіх союзних та автономних республік (по п’ять пред-
ставників від кожної з них) та по одному представнику від автономних областей.
Тобто норми представництва союзних республік були такими самими, як і в авто-
номних, що входили до складу однієї з республік.
Наміри Х. Раковського добитися того, щоб у Раді Національностей були
представлені лише суб’єкти Союзу РСР — союзні республіки, ще у червні
1923 р. були засуджені як такі, що заважали представництву національностей
на правах рівності. Відтак і в цій палаті ЦВК СРСР абсолютну перевагу мала
РСФРР, оскільки в її складі було чимало автономних республік та областей. За-
провадження зазначених принципів представництва республік у вищих органах
влади СРСР призвело до парадоксальної ситуації: у середині 1920-х років ке-
рівництво надцентралізованої ВКП(б) часом виступало своєрідним захисником
прав на ціональних республік, зокрема України, намагаючись не допустити від-
вертого нехтування центральними органами СРСР її державних прав. Втім, піс-
ля початку другого комуністичного штурму про це вже не йшлося.
Сучасні історики можуть зауважувати, що з організацією Радянського Со-
юзу відносини України з Кремлем принципово не змінилися. По суті так воно
й було. Однак не слід забувати про спроби українського компартійного керівни-
цтва, вхопившись за формальності, не стільки зберегти (зберігати було нічого)

73 Обращение Президиума Центрального исполнительного комитета СССР ко всем на-
родам и правительствам мира в связи с образованием Союза Советских Социалистических
Республик. 13 июля 1923 г. Образование СССР: Сб. док. Москва, 1949. С. 399.
263