Page 328 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

РОЗДІЛЕНА НАЦІЯ: ПАРАДОКСИ МІЖВОЄННОГО ПЕРІОДУ

черіна йшлося про те, що «так званої української демократичної республіки (на-
справді йшлося про Українську Народну Республіку, але в документі російською
мовою фігурує «демократической». Вірогідно, різночитання виникло внаслідок
специфічного перекладу з польської мови. — Авт.) взагалі не існує, оскільки
Україна є незалежною Радянською Республікою, союзною з Росією та такою, що
бере участь разом з нею в переговорах у Мінську та Ризі». Цікаво, що наступ-
ний аргумент не відповідав дійсності: «Росія та Україна, що перебувають у ста-
ні війни з Польщею, бажають укласти з нею мирний договір, але між Росією та
Україною вже існує союзний договір (виділення моє. — Авт.) і немає потреби
2
в якому-небудь іншому договорі» .
Через місяць, 12 жовтня, було укладено прелімінарну мирну угоду, згідно
3
з якою вже 18 жовтня почало діяти воєнне перемир’я . Але щоб усе виглядало
формально законно, згаданий у радіограмі союз між Росією та Україною слід
було ще укласти. Про необхідність дотриматися формальностей, обговорюва-
них під час перемовин, Георгій Чичерін писав 30 листопада у листі до політбюро
ЦК РКП(б): «Принцип незалежності Радянської України відіграв величезну роль
в нашій дипломатії та підсік буферизм Пілсудського. У Ризькій угоді ми визнали
формулу незалежності України, а між тим IV з’їзд Українських рад висловився за
входження України до складу РСФРР. Це було до укладення Ризької угоди, котра
зобов’язує нас визнати окремішність України. Фактично нинішні взаємовідноси-
ни можуть залишитися без змін, але їм слід надати форму союзу двох держав за-
4
мість союзної держави» . Власне, це й було зроблено 28 грудня 1920 р.
Одним з аргументів, використаних більшовиками під час переговорів, було
питання про кордони. Тоді польській стороні дали зрозуміти, що радянські Росія
та Україна погодяться на більші територіальні поступки, ніж ті, що передбачали-
ся квітневою 1920 р. угодою між Польщею та УНР. Та й про права Галичини, які
більшовики спочатку наполегливо обстоювали, в тексті підписаного 18 березня
Ризького мирного договору не було згадано жодним словом.
Зміст Договору охоплював різні аспекти — територіальні, правові, культур-
ні, майнові, фінансові тощо. Але нас найбільше цікавить стаття ІІ, у якій детально
описувалася лінія «кордону між Росією, Білорусією і Україною, з однієї сторо-
ни, і Польщею — з іншої», яка з 1923 р. і стала лінією кордону між СРСР та
Польщею. Цей кордон мало враховував етнічний критерій: на приєднаних до
Польщі територіях питома частка етнічного польського населення часто була на-
багато меншою за 50 %. Тож, хоча у статті ІІ Договору зазначалося, що «обидві
сторони, які домовляються згідно принципу самовизначення народів, визнають
2 Нота Народного Комиссара Иностранных Дел РСФСР Министру Иностранных
Дел Польши Сапеге. Документы внешней политики СССР. Т. 3: 1 июля 1920 г. — 18 марта
1921 г. Москва, 1959. С. 178.
3 Договор о перемирии и прелиминарных условиях мира между РСФСР и УССР, с од-
ной стороны, и Польшей — с другой. Приложение № 2. Договор о перемирии. Документы
внешней политики СССР. Т. 3: 1 июля 1920 г. — 18 марта 1921 г. Москва, 1959. С. 253.
4 РДАСПІ. Ф. 5. Оп. 2. Спр. 314. Арк. 67.
266