Page 331 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

Розділ 12. Зміни в кордонах УСРР / УРСР (1921 — січень 1939 р.)

ЦК РКП(б), тепер уже за присутності представника від України Власа Чубаря,
знову розглянуло це питання та уточнило попередню ухвалу: «а) Погодитися на
адміністративний перерозподіл кордонів між Україною та Південним сходом в
частині Шахтинського та Таганрозького округів з одночасним забезпеченням єд-
ності господарства Донбасу; б) Точне визначення кордонів передати Президії
ЦВК СРСР з тим, щоб у випадку непорозумінь питання повторно розглянути на
17
Політбюро» . Інакше кажучи, питання було передано на розгляд комісії ЦВК
СРСР, а працювати вона почала навіть пізніше, ніж комісія ЦВК СРСР з визна-
чення кордону на Слобожанщині.
11 травня 1924 р., тобто ще до створення комісій ЦВК СРСР, але вже після
розгляду звернення Південно-східного краю РСФРР, політбюро ЦК КП(б)У ви-
значило принципи, якими вважало за доцільне керуватися при територіальному
розмежуванні: «а) При вирішенні питання про зовнішні кордони України при-
йняти за основу поєднання етнографічного та економічного принципів; б) Реко-
18
мендувати нашим представникам не ставити питання про Крим» . Заувага про
Крим засвідчує, що застосування згаданого поєднання принципів було свідомо ви-
бірковим. Адже якщо з економічних мотивів заселені переважно українцями регі-
они Таганрожчини планувалося передати Росії, то в разі порушення питання про
передачу Криму Україні його мали б майже автоматично вирішити на її користь.
При визначенні позиції щодо кордону на Слобожанщині українська сторо-
на на перше місце ставила етнографічний критерій. Як зазначалося у датованому
29 листопада 1924 р. зверненні до керівництва СРСР за підписами Афанасія Бу-
ценка та Михайла Полоза, «ще при створенні Української Соціалістичної Ра-
дянської Республіки постало питання про неспівпадіння етнографічних кордо-
нів України з кордонами 9 губерній, у яких українці становили більшість і через
це віднесених до складу УСРР. Але в той гострий період громадянської війни, що
відбувалася на території УСРР, було не до уточнення кордонів. Було вирішено
це питання перенести на пізніший час, коли, по закінченню війни та зміцненню
радянського ладу, його можна буде вирішити в усій повноті після детального і
спокійного висвітлення з боку етнографічних та економічних даних» .
19
З таким підходом загалом погодилися й інші члени комісії. Її голова Олек-
сандр Черв’яков у написаному наприкінці 1924 р. листі до політбюро ЦК РКП(б)
зазначив, що комісія одноголосно вирішила «в основу урегулювання кордонів
між УСРР та РСФРР покласти принцип етнографічний у розумінні приєднання
до республіки території, що безпосередньо межує з нею і заселеної в абсолютній
або відносній більшості населенням відповідної республіки» .
20
17 РДАСПІ. Ф. 17. Оп. 3. Спр. 459. Арк. 1.
18 ЦДАГО України. Ф. 1. Оп. 6. Спр. 48. Арк. 75.
19 Особлива думка, заявлена українською делегацією в Комісії ЦВК Союзу РСР з приво-
ду зміни кордонів між УСРР та РСФРР. 29 листопада 1924 р. ЦДАВО України. Ф. 3. Оп. 1.
Спр. 1953. Арк. 52.
20 Доповідь О. Черв’якова про розбіжності української та російської делегацій у питанні
про кордони. ЦДАВО України. Ф. 3. Оп. 1. Спр. 1953. Арк. 14—15.
269