Page 336 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

РОЗДІЛЕНА НАЦІЯ: ПАРАДОКСИ МІЖВОЄННОГО ПЕРІОДУ

те, що Й. Сталін боявся зміцнення й без того потужної України, звичайно, не
йшлося. Побоювання втратити у майбутньому Україну виявилося більш значу-
щим, ніж очікувані переваги від пропаганди національної рівноправності.
Адміністративно-територіальний устрій радянської України. Створен-
ня АМСРР мало не лише національний, а й суто адміністративно-територіаль-
ний вимір — утворювалася нова адміністративна одиниця, для управління якою
потрібний був специфічний державний апарат. Загалом створення АМСРР від-
булося у руслі змін адміністративно-територіального поділу, що сталися в ході
адміністративно-територіальної реформи 1923—1925 рр. Територію автоном-
ної республіки нарощували до розмірів округи — основної адміністративно-те-
риторіальної одиниці другого рівня в 1925—1930 рр.
Міжвоєнний період був часом нескінченних експериментів у сфері адмінпо-
ділу як загалом у СРСР, так і в радянській Україні. Обґрунтовувалися внутрішні
зміни, як правило, економічними потребами, скороченням витрат на державний
апарат. У постанові ІІ сесії ВУЦВК VII скликання від 12 квітня 1923 р., зокрема,
наголошувалося: «Ухвалюючи методу та практичне переведення виконаної ро-
боти щодо районування як першу спробу ґрунтовної перебудови адміністрацій-
но-територіального поділу цілої країни на підставі її економіки й відповідно до
єдиного плану, в напрямі спрощення радянського апарату та наближення центру
до людності, друга сесія ВУЦВК постановила: 1. Переведену роботу щодо адм.-
тер. поділу України затвердити в кількості 53 округ (повітів) та 706 районів (во-
лостей); 2. Доручити Президії ВУЦВК зробити відповідне подання до ВЦВК
РСФРР про зміну кордонів, сумежніх з РСФРР губерень, щоб випростувати кор-
39
дони та правильніше утворити округи за економічним принципом» .
Постанова ВУЦВК від 4 листопада 1923 р. «Про підсумки та чергові завдан-
ня районування України» доповнювала рішення про новий адміністративний
устрій. У цьому документі схвалювалися основні засади реформи, знову ставило-
ся завдання щодо «спрощення та зміцнення радапарату та наближення його до
населення». Також підкреслювалася необхідність погодити в загальносоюзному
порядку питання про зміну кордонів УСРР: під цим, як уже зауважувалося, ро-
зумілося приєднання до УСРР частини прилеглих до України територій РСФРР.
Водночас зазначалося: «Що ж стосується до організації районів та сільрад, то
цю роботу зважати за здійснену недосконало й вжити рішучих заходів: а) до рів-
номірного розподілу заселених пунктів по сільрадах та районах, простуючи до
залишення в одній адміністраційній одиниці населення, однорідного своїм на-
ціональним складом; б) до співзбігу меж адміністраційних з межами земельних
товариств, встановлюваних в порядкові робот по землевпорядженню» .
40
39 Про новий адміністраційно-територіальний поділ України. Збірник узаконень та рос-
поряджень Робітниче-Селянського Уряду України за 1923 рік. № 45. Ст. 564.
40 Про підсумки та чергові завдання районування України. Резолюція IV сесії ВУЦВК.
4 листопада 1923. Збірник узаконень та роспоряджень Робітниче-Селянського Уряду України
за 1923 рік. № 46. Ст. 580.
274