Page 334 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)
P. 334

РОЗДІЛЕНА НАЦІЯ: ПАРАДОКСИ МІЖВОЄННОГО ПЕРІОДУ

               губерній(крім двох названих, ще Орловської та Тамбовської) було створено нову
               одиницю — ЦЧО, але кордон України з Росією залишився практично незмін-
               ним. Політбюро ЦК РКП(б) розглянуло питання і резюмувало: «Визнати не-
               доцільною в даний момент пропозицію українців про приєднання до України
                                                              31
               деяких повітів Курської і Воронезької губерній»  . Відмова, як бачимо, не була
               категоричною, адже слушний момент міг таки настати. Натомість саме з цього
               часу почалася активна українізація на заселених переважно українцями терито-
               ріях ЦЧО.
                   12 лютого 1929 р. на зустрічі делегації українських письменників з генераль-
               ним секретарем ЦК ВКП(б) пролунало питання про кордони: «Тов. Сталин,
               как вопрос с Курской, Воронежской губерниями и Кубанью в той части, где есть
               украинцы? Они хотят присоединиться к Украине». Й. Сталін дав таку відповідь
               на пряме запитання: «Этот вопрос несколько раз обсуждался у нас, так как часто
               слишком меняем границы (смех), слишком часто меняем границы — это произ-
               водит плохое впечатление и внутри страны, вне страны… У некоторых русских
               это вызывает большой отпор. С этим надо считаться. …Это вопрос чисто прак-
               тический. Он два раза у нас стоял. Мы его отложили — очень часто меняются
               границы. …Я думаю, что такой вопрос надо решать осторожно, не слишком забе-
               гая вперед, чтобы не развивать отрицательного отпора со стороны той или дру-
               гой части населения»  . Тобто основну роль у невиконанні вимог України віді-
                                    32
               грала відмова від етнографічного критерію на користь політико-ідеологічного:
               Й. Сталіну потрібно було показати свою лояльність до росіян. Про економічний
               чи етнографічний критерій як причину відмови не йшлося. Більше питання про
               скільки-небудь істотну зміну кордону УСРР з Росією у міжвоєнний період на ви-
               сокому рівні не порушувалося.
                   Автономна радянська Молдавія. Іншу, ніж щодо України, позицію Кремль
               зайняв у питанні про створення Молдавської АСРР, від якої не відчував жодної
               небезпеки. Впродовж багатьох років на території дореволюційної Херсонської
               губернії осідали переселенці з-за Дністра, внаслідок цього тут утворилася досить
               велика молдавська громада. У Кремлі з подачі вихідців з окупованої Румунією
               Бессарабії, зокрема Григорія Котовського, визнали за доцільне створити на її
               основі Молдавську автономну республіку, яка б могла відігравати роль політич-
               ної противаги Румунії. Керівники УСРР були не в захваті, оскільки побоювалися,
               що у разі повернення Бессарабії постане нова союзна республіка, до якої перейде
               частина української території. Микола Скрипник 7 березня 1924 р. навіть про-
               понував створити автономну Молдавську область у складі РСФРР  . Показовою
                                                                              33
                   31  РДАСПІ. Ф. 3. Оп. 17. Спр. 688. Арк. 2.
                   32  Беседа тов. Сталина с украинскими писателями от 12 февраля 1929 г. Harvard Ukrainian
               Studies. 1992. Vol. XVI. N 3/4. P. 382. Публікацію документа російською та англійською мовами
               і супровідні коментарі до нього підготував Леонід Максименков. Він посилається (С. 427 за-
               значеного журналу) на фонд Й. Сталіна з архіву, що нині має назву Російський державний архів
               соціально-політичної історії. (РДАСПІ. Ф. 558. Оп. 1. Спр. 4490. Арк. 1—37).
                   33  ЦДАГО України. Ф. 1. Оп. 6. Спр. 48. Арк. 64.
                                                   272
   329   330   331   332   333   334   335   336   337   338   339