Page 333 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

Розділ 12. Зміни в кордонах УСРР / УРСР (1921 — січень 1939 р.)

галом її населення зменшилося на 200,8 тис. осіб). Порівняємо цей результат з
початковою заявкою українського уряду про перегляд кордонів: у ній ішлося про
приєднання до УСРР суміжних територій з населенням 1 966 000 осіб, 65 % яких
становили українці.
Після ухвалення постанови президії ЦВК СРСР від 16 жовтня 1925 р. укра-
їнська сторона не вважала питання кордонів остаточно вирішеним. Приміром,
тези червневого 1926 р. пленуму ЦК КП(б)У «Про підсумки українізації» за-
кінчувалися адресованим політбюро ЦК дорученням такого змісту: «Вести
дальшу роботу в справі об’єднання в складі УСРР всіх сумежних з нею терито-
рій з українською більшістю населення, що входять до складу Радянського Со-
юзу» . Це доручення можна побачити тільки в текстах, виданих у 1920-х роках.
27
Пізніші публікації матеріалів зазначеного пленуму ЦК КП(б)У виходили без
процитованого абзацу.
У грудні 1926 р. відбувся Всесоюзний перепис населення. Він підтвердив, що
українська етнографічна територія була більшою за територію УСРР. Особливо
рельєфно це було видно на прикладі створеної в травні 1928 р. Центрально-Чор-
ноземної області (ЦЧО). На півдні колишньої Воронезької губернії, територія
якої увійшла до ЦЧО, проживало 903 тис. українців, які в окремих районах ці-
лісного масиву прилеглих до радянської України земель становили понад 90 %
населення.
У травні 1928 р. М. Скрипник знову звернувся до політбюро ЦК КП(б)У з
офіційним поданням. Він писав, що українське населення територій, які межують
з УСРР, позбавлене можливості користуватися рідною мовою. Цілеспрямована
русифікація мільйонів українців за межами УСРР, писав він далі, не відповідає
«здійснюваній нами правильній ленінській національній політиці і послаблює її
революційний вплив на пригноблені маси Західної України, Буковини, Бессара-
бії. В самій УСРР підіймають голову ворожі сили, які використовують ці факти
курської, кубанської, таганрозької дійсності, що не залишаються невідомими.
У роботі в Україні відчувається вплив тих помилок, тої неприпустимої лінії, яка
проводиться на місцях, в Курській губернії, Таганрожчині і т. п.» .
28
18 травня 1928 р. записку наркома розглянули на політбюро ЦК КП(б)У.
Л. Кагановичу, В. Чубарю і М. Скрипнику було доручено остаточно її відредагу-
29
вати і адресувати ЦК ВКП(б) . Редагування звелося насамперед до вилучення
згадок про українські претензії на Північний Кавказ. У листі генсеку Л. Кагано-
вич просив поставити на розгляд закритого засідання секретаріату ЦК ВКП(б)
питання «Про передачу УСРР повітів з більшістю українського населення Кур-
ської і Воронезької губерній, у зв’язку з районуванням Центрально-Чорнозем-
ної області» . Нагадаємо, що того року під час зміни адмінтерподілу з чотирьох
30

27 Тези ЦК КП(б)У про підсумки украйнізації. Львів, 1926. С. 13.
28 ЦДАГО України. Ф. 1. Оп. 20. Спр. 2673. Арк. 94.
29 Там само. Арк. 32.
30 РДАСПІ. Ф. 82. Оп. 3. Спр. 120. Арк. 57.
271