Page 319 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)
P. 319

Розділ 11. Від договірної федерації до союзу республік (1921—1923)

          взаємовідносин органів РСФРР та УСРР в практичній роботі. б) Цю постанову
          доручити підтримати на найближчому Пленумі ЦК РКП членам ЦК КПУ, які є
                                        45
          одночасно членами ЦК РКП»  .
              Це рішення не пройшло повз увагу українських істориків. Однак реакцією
          Кремля вони, як правило, називають створення 11 серпня 1922 р. комісії оргбю-
          ро ЦК РКП(б) під керівництвом Й. Сталіна  . Тоді як факти вказують на інше.
                                                      46
          Безпосереднім наслідком звернення ЦК КП(б)У стало формування іншої комі-
          сії — під керівництвом представника УСРР Михайла Фрунзе.
              11 травня 1922 р. політбюро ЦК РКП(б), розглянувши питання «Про укра-
          їнські справи», ухвалило рішення «створити комісію в складі: Сталін, Л.Б. Ка-
          менєв, М.В. Фрунзе, М.О. Скрипник, Д.З. Мануїльський для врегулювання від-
          носин між УСРР та РСФРР». Комісію зобов’язали через два тижні розіслати
          письмове повідомлення про попередні результати її роботи. Закінчити роботу
          комісія мала у місячний термін, а право приймати рішення про проведення її за-
          сідань закріплювалося за М. Фрунзе, тобто за українською стороною. Водночас
          наголошувалося, що «жодної зміни у ставленні РСФРР до УСРР у розумінні лік-
          відації чи зменшення незалежності Української Республіки і взагалі в розумінні
          перегляду основних конституційних положень Української Республіки, не стало-
                                                       48
          ся»  . Це й стало лейтмотивом роботи комісії  .
              47
              Керівники УСРР були налаштовані оптимістично. Централізм Кремля зда-
          вався подоланим. Обнадіювали й ухвалені політбюро ЦК РКП(б) практичні до-
          ручення радянським органам влади, де, зокрема, зазначалося: «Усім радянським
          органам дати директиву про необхідність суворо триматися основ політичної
          лінії, наміченої ЦК. Т. т. Рикову та Цюрупі доручити нагляд за виконанням даної
          директиви»  . До того ж, українцям вдалося заручитися особистою підтримкою
                      49
          В. Леніна, про що М. Фрунзе повідомляв членів політбюро ЦК КП(б)У: «При-
          ватною угодою з Іллічем ухвалено рішення про офіційний виступ за найближ-
          чої зручної нагоди в дусі намічених рішень і для розсіювання несприятливої для
                              50
          України атмосфери»  .
              Настрій, який панував у Кремлі, спонукав М. Фрунзе та Д. Мануїльського те-
                                                                                     51
          леграфувати до Харкова: «Вважайте наші непорозуміння зовсім розвіяними»  .
          За вказаних засад створення комісії результати її роботи, здавалося б, не могли не

              45  ЦДАГО України. Ф. 1. Оп. 6. Спр. 29. Арк. 40.
              46  Литвин В.І. Історія України. Підручник. Київ, 2008. С. 480; Кульчицький С.В. Наро-
          дження радянського ладу. Україна і Росія в історичній ретроспективі: радянський проект для
          України. Київ, 2004. С. 31—33.
              47  РДАСПІ. Ф. 17. Оп. 3. Спр. 292. Арк. 1—2.
              48  Про обставини створення та результати роботи комісії див.: Єфіменко Г. За лаштун-
          ками комісії по з’ясуванню взаємовідносин між РСФРР та УСРР (січень—травень 1922 р.).
          Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. 2010. Вип. 19, ч. 1. С. 119—159.
              49  ЦДАГО України. Ф. 1. Оп. 20. Спр. 982. Арк. 111.
              50  Там само.
              51  ЦДАГО України. Ф. 1. Оп. 6. Спр. 35. Арк. 28.
                                              257
   314   315   316   317   318   319   320   321   322   323   324