Page 315 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

Розділ 11. Від договірної федерації до союзу республік (1921—1923)

цьому випадку — військовий та шляхів сполучення), «не може применшувати
права Українського виконавчого комітету як вищого органу влади незалежної
держави, не обмеженого в праві на помилування окремими з цього приводу до-
мовленостями Російської Соціалістичної Федеративної Радянської Республіки і
25
Української Соціалістичної Радянської Республіки» .
Вже 19 квітня 1921 р., виконуючи рішення пленуму ЦК КП(б)У від 1 березня
26
про необхідність розроблення федеральної конституції , керівництво КП(б)У
почало діяти в цьому напрямі. Того дня політбюро ЦК КП(б)У ухвалило по-
станову «Про встановлення норм взаємовідносин між РСФРР та УСРР». У ній
визнавалося за доцільне надіслати представника України (як пропонувалося —
Миколу Скрипника) у відповідну українсько-російську комісію, яка й мала такі
27
норми опрацювати . 13 травня, вже після того як кандидатуру М. Скрипника
28
було узгоджено, політбюро підтвердило його делегування у названу комісію .
Однак її робота не була ефективною. Х. Раковський у грудні 1921 р. на VI Всеук-
раїнській конференції КП(б)У визнав: «Питання залишилося відкритим. Воно
формально не вирішене, воно знову постане найближчим часом. Як ми завжди
казали, наші державні відносини визначаються від випадку до випадку».
Вплив непу. Інституційно успішнішими були процеси в економічній цари-
ні. Ймовірно, тут свою роль відіграло зумовлене обставинами непу звернення до
економічних важелів в управлінні країною та усвідомлення у зв’язку з цим керів-
ництвом УСРР економічних потреб ввіреної їм республіки. Було здійснено низ-
ку організаційних кроків, спрямованих на формування цілісного бачення еконо-
мічних інтересів республіки та відстоювання їх перед Кремлем. 9 квітня 1921 р.
політбюро ЦК КП(б)У ухвалило постанову «Про представництво УСРР в
наркомфіні РСФРР». У ній зазначалося: «Визнаючи представництво бажаним
одночасно намітити товариша, який би міг представляти УСРР окрім Наркомфі-
ну ще в низці Комісаріатів РСФРР. Зокрема, намітити кандидатуру М. Полоза, з
29
яким переговорити тов. Чубарю» .
Різного роду організаційні узгодження — як внутрішньоукраїнські, так і з
Росією, тривали деякий час. Ще 31 травня політбюро ЦК РКП(б) ухвалило рі-
шення про «введення в комісію Держплану і в РПО з правом вирішального голо-
30
су представника УСРР М. Полоза» . І ще місяць знадобився на «легалізацію»
цієї постанови в «радянському порядку». 15 червня 1921 р. ВУЦВК призначив
М. Полоза Представником УСРР у Раді праці та оборони (РПО) РСФРР та в

25 8 апреля. Постановление ВЦП «К вопросу о праве помилования Украинского цен-
трального исполнительного комитета и приостановке им смертных приговоров, выносимых
революционными военными и железнодорожными трибуналами». Декреты Советской
власти. Т. XIV: Апрель 1921 г. Москва: Археографический центр, 1997. С. 216.
26 ЦДАГО України. Ф. 1. Оп. 1. Спр. 75. Арк. 2.
27 Там само. Оп. 6. Спр. 13. Арк. 72.
28 Там само. Арк. 95.
29 Там само. Арк. 63.
30 РДАСПІ. Ф. 17. Оп. 3. Спр. 172. Арк. 2.
253