Page 342 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)
P. 342

РОЗДІЛ 13



                                               ДЕРЖАВА-КОМУНА
                                                      В УКРАЇНІ
















                                    Компартійно-радянський апарат. Взаємовідносини
                                російського центру з українською периферією.  Здійснювана
                                після приходу більшовиків до влади експропріація суспільства
                                державою доповнювала встановлену політичну диктатуру дик-
                                татурою економічною. Економічне поневолення суспільства
                                призводило до утворення фантастично розгалуженого держав-
                                ного апарату. Втрачаючи будь-які ознаки самоорганізації, сус-
                                пільство в повсякденному житті ставало цілком залежним від
                                імпульсів з боку держави.
                                    Перелік керівних посад в обох вертикалях влади, які підля-
                                гали затвердженню парткомами, називали номенклатурою. Ця
                                назва поширювалася і на сукупність компартійно-радянських
                                чиновників на відповідних посадах. Побудова партії та всіх ін-
                                ших структур на засадах «демократичного централізму» кон-
                                центрувала повноту влади на вершині владної вертикалі, якою
                                став Центральний комітет РКП(б) — ВКП(б) з трьома струк-
                                турними підрозділами: політбюро, оргбюро і секретаріатом.
                                Диктаторська влада зосереджувалася в руках обмеженого кола
                                вождів — членів політбюро ЦК.
                                    Політична і економічна диктатура вождів монопольно іс-
                                нуючої партії приховувалася від суспільства під усталеним
                                словосполученням радянської дерев’яної мови — «радянська
                                робітничо-селянська влада», використовуваним і в докумен-
                                тах. Леонід Красін на ХІІ з’їзді РКП(б) зауважив, що верхи
                                                                                    1
                                партії продовжують діяти, наче підпільні організації  . Про-
                                те сила звички професійних революціонерів-підпільників не
                                відігравала тут жодної ролі. Вожді брали на себе пропаганду
                                принад комунізму як «світлого майбутнього» з розподілом
                 Станіслав          1  Двенадцатый съезд РКП(б). 17—25 апреля 1923 г. Стенографи-
               Кульчицький      ческий отчет. Москва, 1963. С. 125.
                                                           280
   337   338   339   340   341   342   343   344   345   346   347