Page 345 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

Розділ 13. Держава-комуна в Україні

тію безпорадною маріонеткою в руках вождів-ляльководів. Один з українських
керівників «децистів» Рафаїл (Р. Фарбман) заявив на Х з’їзді РКП(б): «Цілий
ряд негативних явищ є результатом найжорстокішого централізму, перетворено-
го у бюрократизм. Призначенство стало системою, і призначувані товариші не
відчували будь-якої відповідальності, не відчували себе зобов’язаними перед ши-
рокими масами. Вони були залежні тільки від вищого начальства. Звідси виріс
9
кар’єризм» .
Підтриманий опозиціонерами, Рафаїл заявив, що треба на ділі проводити в
життя прийняту у вересні 1920 р. постанову ІХ Всеросійської партконференції
«Про чергові завдання партійного будівництва». В ній, зокрема, вказувалося на
неприпустимість будь-яких репресій проти комуністів за те, що вони мали іншу
10
думку стосовно вже вирішених партією питань . Натомість В. Ленін взяв курс на
скасування залишків демократизму у внутрішньопартійному житті. «Ми — не
дискусійний клуб», — заявив він на Х з’їзді РКП(б) й домігся прийняття резо-
люції «Про єдність партії», якою заборонялися фракції та угруповання. Ленін-
ська резолюція загрожувала суворими покараннями навіть керівникам найвищо-
го рангу. Положенням таємного до певного часу пункту двом третинам членів
Центрального комітету і Центральної контрольної комісії надавалося право ви-
ключати інакомислячих зі свого складу. Таким чином, Х з’їзд позбавив партій-
ні з’їзди права вирішувати питання про склад ЦК РКП(б). Це означало пере-
хід реальної влади від з’їзду до ЦК РКП(б) і перетворення партії з політичного
об’єднання однодумців на інструмент диктатури вождів.
Після з’їзду політбюро ЦК КП(б)У звернулося до губкомів партії з листом, у
якому попереджувало про можливість виключення з партії членів ЦК республі-
канської партійної організації через ЦК РКП(б). Будучи безгласним відповідно
до засад «демократичного централізму» перед центральними партійними ор-
ганам, політбюро ЦК КП(б)У скористалося резолюцією «Про єдність партії»
для утвердження безгласності місцевих партійних організацій перед собою.
У квітні 1922 р. пленум ЦК РКП(б), обраного ХІ з’їздом, запровадив посаду
генерального секретаря. Було визнано доцільним започаткувати регулярні засі-
дання секретаріату, головною функцією яких визначалася підготовка матеріалів
на розгляд політбюро і оргбюро ЦК. Пленум вирішив також, що рішення секре-
таріату, які не опротестував ніхто з членів політбюро або оргбюро, набуватимуть
сили як рішення Центрального комітету. Це означало, що секретаріат ЦК пере-
творювався на політичний орган.
Зважаючи на близькість функцій оргбюро та секретаріату, а також на прин-
цип персонального суміщення посад секретарів і членів оргбюро, це рішення не
привело до появи в ЦК РКП(б) третього субцентру влади, але зміцнило оргбю-
ро. Якби на посаді генсека затвердили колишнього відповідального секретаря

9 Десятый съезд РКП(б). 8—16 марта 1921 г. Стенографический отчет. Москва, 1921.
С. 150.
10 КПРС в резолюціях... Т. 2. С. 185.
283