Page 341 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

Розділ 8. Український проєкт у посттоталітарну добу

що «українська i росiйська мови мають бути державними у всій Україні». Кожен
п’ятий бажав, щоб «українська мова була єдиною державною, а в регiонах ком-
51
пактного проживання росiян росiйська мова була визнана офіційною» .
Однак перманентні (доволі часто — штучно збурювані) загострення на
фронтах мовного протистояння були лише верхівкою айсберга.
Ми цілком погоджуємося з Л. Нагорною, яка вважає, що «хоча мовна ін-
полярність є постійним джерелом напруження в українському суспільстві і
підживлює міфологеми “розколу”, дві майже рівновеликі частини соціуму роз-
52
межовані зовсім не за ознаками мови» . Особливу чутливість етногрупова сві-
домість виявляє у тих випадках, коли спроби надати преференційного статусу
системі цінностей однієї зі спільнот сприймаються як акцентування вторин-
ності цінностей інших груп. Досвід новітньої українізації вкотре засвідчив, що
відчуття зневаженості може мати й та група, чиї цінності домінують у суспіль-
стві, а її емоційна реакція виступатиме потужним чинником суспільної дезін-
теграції.
У такій ситуації ухвалення 3 липня 2012 р. Закону «Про засади державної
53
мовної політики» (більш відомого як закон С. Ківалова та В. Колесніченка )
спрацювало як детонатор. Кожна десята акція протесту, що відбулася в Україні у
2012 р., стосувалася мовного питання. Загалом було зафіксовано 380 «мовних»
54
протестів, тобто 80 % усіх протестних подій з цього питання .
Локальна перемога С. Ківалова — В. Колесніченка була розцінена певними
силами як карт-бланш для подальшого наступу, тим більше, що поширення про-
російських настроїв в Україні було прямо пропорційним до кількісного зростан-
ня громадських організацій, які виступали на захист російського мовно-культур-
ного середовища. Якщо у 1995 р. в Україні нараховувалось одне Всеукраїнське та
двадцять чотири регіональних національно-культурних російських товариства,
то станом на кінець серпня 2014 р. діяло вже близько 80 проросійських громад-
ських організацій (Українське товариство російської культури «Русь» (1992),
Всеукраїнська громадська організація «Руська Рада України» (1999), Всеукраїн-
ська громадська організація «Руський рух України» (1999), Громадська органі-
зація «Русская община Украины» (2000) тощо) .
55
51 Піка А. Порошенко: Мовне питання не таке важливе для українців. URL: http://osp-
ua.info/lastnews/55 8.ht
52 Мовна ситуація в Україні: між конфліктом і консенсусом. Київ, 2008. С. 381.
53 Цікаві розмірковування з приводу закону див.: Яковлев Ф. Закон Украины «О прин-
ципах государственной языковой политики»: год спустя. ИА REX. 06.08.2013. URL: http://
www.iarex.ru/articles/ 39691.html; Карамазов А. Языковой просак или как бульбовцы с банде-
ровцами русский язык изгоняли. Русский мир. 31.05.2012. URL: http://russmir.info/pol/2503-
yazykovyjprosak-ili-kak-bulbovcy-s-banderovcami.html
54 Протести, перемоги і репресії в Україні: результати моніторингу 2012 р. Київ, 2013. С. 34.
55 Див.: Организации соотечественников. Организации российских соотечественни-
ков — участники Системы КСОРС (по состоянию на 1 декабря 2013 года). Русские на Укра-
ине. URL: http://www.rus-ua.info/page/18.html
315