Page 343 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

Розділ 8. Український проєкт у посттоталітарну добу

58
2009—2013 рр. . Знаковою подією ідеологічної війни, зініційованої місцевими
громадами та представниками націоналістичних організацій, став «ленінопад»,
59
що розпочався з пошкодження пам’ятника В. Леніну в Києві 8 грудня 2013 р. ,
однак результати її щодо усталення національної ідентичності були мінімаль-
ними. Ситуація мало змінилася від тієї, яка змусила Юрія Шаповала в 2011 р.
констатувати: «Ми не маємо гідної політики історичної пам’яті в нашій державі.
60
Це є дуже серйозна і важлива річ» . На жаль, «війна пам’ятників» переросла
у справжню війну, яка вивела врешті з латентної в гостру стадію протистояння
різноспрямованих суспільно-політичних доктрин, які безвідповідально вико-
ристовували об’єктивно наявні відмінності історичних травм Західної й Східної
України для подальшої поляризації суспільства.
Недалекоглядно ховати голову подібно страусу в пісок, воліючи не помічати,
що «мовне» питання було лише формою соціалізації ширшого питання — «ро-
сійського», яке набувало в контексті згаданих вище причин характеру регіонально-
го. Воно було і залишається не лише визначальним чинником проблематизації від-
носин сходу та заходу України, а й непослідовності самого процесу націєтворення.
Як зауважує О. Кривицька, попри багатоетнічність та вживання мов меншин
українське суспільство є двомовним. Переважна більшість населення принаймні
пасивно володіє двома мовами: українською та російською, кожна з яких тією чи
іншою мірою присутня в усіх частинах країни та в усіх комунікативних практи-
ках. Більшість громадян України володіє російською мовою, принаймні полови-
на надає їй перевагу в повсякденному спілкуванні, а значна частина членів інших
груп більш чи менш активно споживає російськомовний культурний та медійний
продукт. Амбівалентність масової свідомості відкривала можливості для прове-
дення обережної українізаційної політики в суспільстві, водночас вона сприяла
посиленню переваги російської мови в багатьох суспільних сферах . Це засвід-
61
чили й результати соціологічного дослідження 2012 р.: мовну політику держави
негативно (радше негативно) оцінили 48 % респондентів, зокрема 60 % росій-
ськомовних . Негативне сприйняття мовної політики чинної влади переважа-
62
ло попри те, що певна частина населення поділяла курс на розширення вжитку
української мови (загалом 40 %, з них — 20 % російськомовних), 48 % вважали
63
посилену українізацію головним напрямом державної мовної політики . Отже,
реальна картина мовних переваг в етнонаціональному просторі України була на-
багато складнішою за позірні статистичні показники.

58 Українське Національне Інформаційне Агенство. URL: http://www.unian.net/ news/
593093-novyiy-politsezon
59 Світ 24 новини. URL: htpp://www.Svit24/net/politic/77
60 Україна за двадцять років. Матеріали міжнародної вебконференції. Чернігів, 2013. С. 8.
61 Кривицька О.В. Демаркаційні лінії в етнополітичному просторі України. Київ,
2015. С. 202.
62 Населення України щодо статусу російської мови...
63 Вишняк О. Мовна ситуація та статус мов в Україні: динаміка, проблеми, перспективи.
Київ, 2009. С. 120.
317