Page 347 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

Розділ 8. Український проєкт у посттоталітарну добу

у відносинах між представниками різних етносів. Найпозитивніші результати
69
отримували громади з високим рівнем саморганізації .
Періодичні загострення напруги у міжетнічних стосунках актуалізували пи-
тання пошуку засобів її пом’якшення і подолання. Упродовж незалежності про-
відним орієнтиром для їхнього вирішення був зарубіжний досвід вибудовування
системи толерантних відносин у поліетнічному суспільстві. Європа щорічно про-
водила величезну кількість заходів, де опрацьовувалися механізми встановлення
балансу між двома панівними тенденціями культурного розвитку — прагненням
народів до культурної самобутності та формуванням спільного європейського
70
культурного простору , із відповідними корективами європейський досвід на-
магалися запроваджувати на українських теренах. 2003 р. Рада Європи навіть ви-
знала, що Україна демонструє найкращий в Європі показник підтримки держа-
71
вою культури та мистецтва етноменшин . Україна з перших кроків відновлення
власної державності декларувала шлях розбудови багатокультурного суспільства.
Однак завдання і проблеми, що виникали перед етносами пострадянсько-
го суспільства в контексті обраних орієнтирів, були просто таки неспівставни-
ми із західноєвропейським контекстом. Розмови про багатокультурний діалог в
українських обставинах ставали пустими балачками. Друзки етнічних меншин
в режимі протистояння етнічному розчиненню в російськомовній поліморфній
масовій культурі просто не спроможні були брати в ньому участь. Діалог на рів-
них вели хіба що росіяни, українці та кримські татари. З урахуванням потужної
підтримки метрополії — поляки. Усе решта, на жаль, було імітацією.
Саме тому заходи в рамках Року міжкультурного діалогу в Україні (2008)
72
на загал носили репрезентативний, фольклорно-мистецький характер . Етно-
регіональна політика не йшла далі своєрідної «інвентаризації» наявних етніч-
них спільнот, тоді як слід було думати про їх цивілізаційні характеристики і тип
трансльованих ними в регіонах взаємовідносин. Надзвичайно гостро, передусім
на сході України, постала проблема утвердження панівної етнокультурної іден-
тичності. На Донбасі, на відміну від заходу України, провідним транслятором
ідей, образів, понять, символів були не традиції, а засоби масової інформації, що
чимдалі виразніше транслювали смисли «русского мира».
Будучи промисловою країною, у сфері етнонаціональних відносин Україна
тиражувала застарілі моделі етнічної взаємодії. Архаїзація національних культур

69 Цілком не випадковими є вищі за показники питомої ваги в населенні краю соціаль-
ні та суспільні характеристики грецької громади, що посіла провідні позиції в усіх сферах
життя Донбасу: від політики, до бізнесу і культури. Див.: Донбас в етнополітичному вимірі.
Київ: ІПіЕНД імені І.Ф. Кураса НАН України, 2014. С. 221—261.
70 Євтух В. Міжкультурний діалог: ефективний конструкт інтегративного розвитку полі-
етнічних суспільств. Політичний менеджмент. 2009. № 3. С. 5.
71 Пекарчук В.М. Джерела духовності. Культура етноменшин України (1990—2000-і ро-
ки). Дніпропетровськ: Ліра, 2014.
72 Пріоритетні напрями забезпечення прав людини у міжкультурних відносинах в Украї-
ні. Аналітична записка. URL: https://www.niss.gov.ua
321