Page 349 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

Розділ 8. Український проєкт у посттоталітарну добу

зувала значну частину культурної інфраструктури. Місце колишніх робітничих
клубів у повсякденному житті обивателів посіли шопінг-моли. Подорожі за кор-
дон з неймовірної екзотики перетворилися на звичку. Пересічний українець на-
багато менше читав, однак через Інтернет тримав руку на пульсі світу; набагато
менше замислювався над філософськими категоріями, проте конче потребував
ціннісного опертя для власного життя і прагнув пишатися своєю країною. Перед-
чуття невідворотності змін насичило український мистецький та інтелектуаль-
ний простір. Спираючись як на інтуїтивне відчуття, так і на світове знання, всі
усвідомлювали: Україна спроможна на більше, а її народ вартий кращого.
Тим часом реальність довкола не давала підстав для справдження «україн-
ської мрії». Та й мало хто з українців міг відповісти на запитання: «Що таке
українська мрія?». Під час кожних перевиборчих перегонів суспільство шукало
відповідь на нього і не знаходило. Результати виборів 2004 й 2010 рр., здавало-
73
ся б, давали підстави казати про нестійку цивілізаційну рівновагу , а насправді
йшлося про балансування в стані невизначеності і відсутності орієнтирів май-
бутнього. Те, що сприймалося як паритетність носіїв української та російської
ментальності, насправді було віддзеркаленням системної ментальної кризи, на
яку не спроможні були справити жодного стабілізувального впливу ані корумпо-
ваний державний симулякр, ані інтелігенція, відсунена на маргінес культурного
дискурсу, ані масмедіа. Хронічна криза, безкінечний перерозподіл власності, не-
стабільність соціальних верств, моральна деградація «еліт» — то були реальні
важелі формування національної ідентичності, чи радше її подальшої болісної
стагнації. Національний дискурс без опертя на щоденні позитивні практики за-
микався в межах мрій жменьки націонал-демократів, які, наче «вопіющий у пус-
тині», відчайдушно намагалися навернути українство на магістральний шлях
націєтворення, тоді як переважна більшість фокусувалася на виживанні і спожи-
ванні. Тренд національного відродження, слід визнати, упродовж перших двох
десятиліть незалежності виявився одним з найменш затребуваних суспільством.
Не випадково і шістдесятники, і батьки української незалежності розгублено
вдивлялися в культурні обрії українців 1990—2000-х рр. Заклики про нагаль-
ність збереження української мови зависали у байдужій споживацькій масі навіть
після Майдану-2004.
Мало хто розумів, що революцію неможливо завершити, не вирішивши основ-
них суперечностей, які її спричинили. Власне, чергова її хвиля невідворотно насу-
валася на Україну. Намагаючись указати шлях подолання удавнених суперечностей
і проблем, вітчизняні науковці підготували низку програм: «Новий курс: рефор-
74
ми в Україні 2010—2015. Національна доповідь» , розроблений науковими уста-
новами Національної академії наук України, «Концепція гуманітарного розвитку

73 Троян С.С. Цивілізаційно-культурні маркери України у вимірі глобалізації. Чорномор-
ський літопис. 2010. Вип. 1. С. 67.
74 Новий курс: реформи в Україні 2010—2015. Національна доповідь. URL: http://www.
nas.gov.ua/infrastructures/Legaltexts/nas/2010/regulations/Pages/78.aspx
323