Page 345 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

Розділ 8. Український проєкт у посттоталітарну добу

відбувається трансформація смислів та ідей, що переобрамлюють матеріальний
і духовний світи. Ноосфера замикається в об’єднану структуру, в якій знання та
інформація курсують за якісно іншими правилами, ніж перед тим. Людство при-
швидшується в своєму поступі, дедалі темп зростає.
Пострадянська українська спільнота в усіх її регіональних сегментах вияви-
лася абсолютно безпорадною у збільшенні інформаційного шквалу, що на загал
не просто заперечував, а тотально руйнував усталені культурні й духовні практи-
ки в їх національному та радянському варіантах. Саме ця обставина й генерува-
ла хронічну напругу навколо мовного питання: суспільство загалом, його регіо-
нальні сегменти зокрема перебували фактично на етапі шаленого пришвидшення
культурного переходу з індустріальної ери в інформаційну, від традиційного сус-
пільства до глобального. І все це упродовж двох десятирічь. Темп, слід зауважити,
космічний, навантаження виявилися піковими. Далеко не всі сегменти суспіль-
ства справлялися з ними, а це в свою чергу спонукало аж до вкрай песимістичних
висновків стосовно культурних перспектив незалежної України. Поняття «третя
Руїна», «контрреформація», застосовані В. Дергачовим, засвідчували, на його
думку, втрату Україною свого культурно-генетичного цивілізаційного коду і пе-
рехід на позиції нової світової периферії, виявом чого були «троянські» заво-
ювання української незалежності включно з деіндустріалізацією, моральною де-
градацією й деінтелектуалізацією значної частини соціуму .
65
Якими б песимістичними не видавалися подібні розмірковування, найбіль-
шим досягненням України стало те, що всі сегменти українського суспільства
мали повноцінні можливості артикулювати свої претензії та своє бачення май-
бутнього. Багаторічне проговорювання проблеми, яким би виснажливим і без-
перспективним інколи воно не здавалося, було шляхом і формою пострадянсько-
го транзиту, що забезпечував модернізацію українського проєкту.
Мовне питання було одним із ключових елементів політичної боротьби з пер-
ших років незалежності України. Більшість політичних сил намагалася викорис-
тати його, розігруючи «мовну карту» передовсім у передвиборчих гонках. Тим
часом у низці регіонів, до яких відносився і Донбас, етномовна ситуація та всі за-
лежні від неї сфери вимагали не бурхливих сплесків і не менш виразних відпливів,
а щоденної конструктивної наполегливої роботи, однак стратегія мовної політики
була далекою від консенсусної. Україна намагалася використовувати міжнародний
66
досвід управління етнонаціональними відносинами і уважно прислуховувалася
до порад західних партнерів. Указом Президента України 2008 р. було проголоше-
65 Дергачев В. Цивилизационная геополитика (Большие многомерные пространства).
Одесса, 2003.
66 У 2002—2007 рр. діалог між цивілізаціями був проголошений ЮНЕСКО пріори-
тетним напрямом. Міжкультурний діалог через освіту, науку, культуру і ЗМІ став середньо-
строковою стратегією ЮНЕСКО на 2008—2013 рр. 2007 р. Європейська комісія презен-
тувала ініціативу «2008 рік — Європейський рік міжкультурного діалогу»; Генеральна
Асамблея ООН проголосила 2010 рік Міжнародним роком зближення культур; 2012 рік
став Роком міжкультурного та міжрелігійного діалогу в рамках ООН.
319