Page 558 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

ЄВРОМРІЯ VS «РУССКИЙ МИР»: УКРАЇНА В ДОБУ ГЕОПОЛІТИЧНИХ ВИКЛИКІВ

Певне, найголовніший на тепер результат «русской весны» полягає не в трагіч-
них наслідках суспільного протистояння, не в зневірі та розчаруванні, не в болі від
непоправних втрат, а в раптовій і осяйній силі любові, яка під її впливом прокину-
лася в сотнях тисяч сердець, що перед тим її не відчували. Принаймні, так гостро.
Йдеться про любов до Батьківщини. Ту любов, про яку Олена Стяжкіна ка-
зала так: «Про любов, усвідомлення якої для мене стало несподіванкою. Жила-
була країна, а виявилося — Батьківщина. Україна. В цій любові немає нічого від
материнської парадигми. Жодного «Батьківщина-мати кличе». Є дитяче. Бать-
ківщина як дитя. Як усяке пізнє дитя — поки слабеньке. Багато чого не може, не
уміє ще. Спати не дає зовсім. Плаче. І серце стискається так, що немає сил дихати.
Колись виросте і, напевне, як усі діти — розчарує. Але вірю, що дасть привід і для
радості також. Без цієї віри з дітьми — ніяк. Без віри і тієї самої любові, що дов-
готерпить, не дратується, не помишляє зла, не радіє неправді, а сорадіє істині. Все
164
покриває, всьому вірує, всього сподівається, все витримує» . І цілком очевидно,
що нема різниці, якою мовою про неї йдеться. Це відкриття рано, чи пізно дове-
деться зробити й мешканцям Донбасу, навіть попри те, що воно буде пов’язане із
чи не найстрашнішою драмою в його новітній історії.
Важливу постановку російського мовного питання озвучив Сергій Жадан,
якого, напевно, важко запідозрити в проросійських симпатіях. Відповідаючи на
запитання журналіста «Зараз багато митців пише про війну, з’являються нові
гурти, що співають воєнні пісні. Відчувається творчий підйом, українці все біль-
ше надають перевагу україномовним пісням...», він зазначив: «Коли говорять,
що патріот може бути тільки україномовним, це звучить доволі цинічно. Добре
бути україномовним патріотом у Львові чи Івано-Франківську. Ми свідомо від-
кидаємо величезний пласт культурного надбання лише тому, що сформувався
стереотип: українська література та культура може бути тільки україномовною.
Ми самі себе обділяємо, при цьому даючи величезний козир росіянам. Чому ми
маємо від цього всього відмовлятися, якщо це створювалося тут людьми, які лю-
блять цю землю, які лишилися тут жити, які за неї воюють, за неї вмирають?» .
165
У зв’язку з цим варто наголосити: Україна виявилася значно більшою мірою
спадкоємицею традицій гуманізму та демократизму кінця ХІХ — початку ХХ ст.,
аніж путінська Росія. На тлі тотальної деградації масової культури в Росії саме Украї-
на залишатиметься майданчиком відтворення російської демократичної культури,
спрямованої в майбутнє. За цих обставин культурна місія української політичної
нації не лише в сенсі модернізації українського культурного проєкту, а й у розви-
тку російського в його демократичній інтерпретації, набуває якісного нового істо-

nia у Варшаві. Автор трьох збірок поезії «Українсько-російський словник» (2011), «6»
(2011), «Кома» (2015), а також трьох книг прози: «10 слів про Вітчизну» (2014), «Бомжі
Донбасу» (2014), «Казки мого бомбосховища» (2014).
164 Див.: «Русская премия». Стяжкина Елена, Украина. URL: https://www.youtube.
com/watch?v=JbnSBMA4mes
165 Жадан Сергій. Я вилітав з донецького аеропорту 3 травня…
532