Page 562 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)
P. 562

ЄВРОМРІЯ VS «РУССКИЙ МИР»: УКРАЇНА В ДОБУ ГЕОПОЛІТИЧНИХ ВИКЛИКІВ

               жавної етнополітики та вправну управлінську систему (етнічний, етнополітич-
                                                                   173
               ний менеджмент), які на сьогодні тільки формуються  . Проте нерозв’язана за
               роки незалежності в Україні проблема національної консолідації не дала змоги
               сформуватися українській політичній нації, яка народжується нині в умовах жор-
               сткої системної кризи та зовнішньої військової інтервенції.
                   Суспільний дискурс постійно продукує думки про те, що за чверть століття,
               на жаль, не вдалося закласти міцні підвалини політичної нації. Натомість, власне,
               варто казати про те, що їх не можна створити штучно жодними державними за-
               ходами чи гаслами на кшталт відомого рекламного заклику В. Януковича «Любіть
               Україну!». Любити й поважати можна те, що того варте. Тим більше, не на заклик
               лідерів, які не мають авторитету в суспільстві, і не на заклик органів влади, які що-
               дня дискредитують і себе, і державу. Чи не єдина сила, що може сприяти її форму-
               ванню, — це культурна й інтелектуальна еліти, через просвітництво та творення
               нового культурного обличчя нації. Однак, генеруючи ідейні та культурні засади
               націєтворення, інтелігенція не спроможна замінити цим щоденної наполегливої
               роботи над собою саме широких верств народу. Народження нації — то процес
               властиво природний і є відповіддю на найгостріші виклики навколишнього світу.
                   Найбільшою проблемою українського суспільства залишається стало непо-
               казний і такий, що виявляє, за висновками експертів  , тенденцію до постійного
                                                                 174
               зниження, рівень політичної та громадянської культури (йдеться не про показ-
               ники участі у виборчих кампаніях, а про рівень особистої відповідальності за
               суспільно-політичні процеси в країні та готовність / неготовність брати участь
               у корупційних діях). Низький рівень громадянської та політичної культури, що
               змушує експертів робити невтішні висновки про кишеньковість громадських
               об’єднань, створюваних владними партіями та органами влади, кризовий стан
                                                                          175
               громадянської ідентичності у фокусі громадських організацій  , відсутність до-
               віри до інституту громадських організацій як таких є наступним негативним нас-
               лідком низької громадянської і політичної культури. Фактично можна говорити
               про мутацію класичної структури інститутів громадянського суспільства на пост-
               радянському українському ґрунті.
                   Безпосереднім їх віддзеркаленням є реваншистська та радянофільська ри-
               торика, що має в своїй основі ідею зміни культурних орієнтацій населення краї-
               ни та, як наслідок, — перерозподілу територій. У підоснові живучості названих
               настроїв перебувають передусім причини економічного характеру: упродовж
               останнього десятиріччя, на жаль, регіональна економічна сегментація поглиби-
               лася, унаслідок чого для частини суспільства примордіальними залишаються ло-


                   173  Євтух В.Б. Сучасна етнонаціональна динаміка українського суспільства: тенденції,
               закономірності, особливості. Міжнародний науковий форум: соціологія, психологія, педагогіка,
               менеджмент. 2009. Вип. 1. С. 3—23.
                   174  Див.: Влада, суспільство, громадянин: проблеми взаємодії в сучасній Україні...
                   175  Політичні механізми формування громадянської ідентичності в сучасному українсько-
               му суспільстві. Аналітична доповідь. Київ, 2014. С. 36.
                                                   536
   557   558   559   560   561   562   563   564   565   566   567