Page 563 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

Розділ 14. Націєтворення в умовах гібридної війни: виклики, втрати, здобутки

кальні ідентифікації, інструментом захисту яких стають регіональні громадські
об’єднання, що спекулюють на темі етнонаціональних спільностей чи, навпаки,
176
відмінностей, дискредитуючи українську громадянську ідентичність .
Насправді ми є сучасниками зламного етапу в новітній історії не лише укра-
їнства, а й східних слов’ян. У шаленій динаміці своєрідного «броунівського
руху» культурних подій, явищ, миттєвостей важко побачити щось, окрім все-
охопного хаосу випадковостей. Але, як свідчить історія, пройде якийсь час, і вони
вибудуються в стрункі тенденції новітньої доби, що визначатимуть напрям етно-
національного життя Європи протягом наступного століття. Знайдуться нові по-
становки питання про національну і громадянську ідентичність, мовне питання,
патріотизм та регіональні культурні проєкти в межах загальноукраїнського куль-
турного поля, життєву нагальність завершення процесу суспільного самоусві-
177
домлення й вибір національної мети . Зрозуміло, що в розмаїтості постановок
у сьогоденному культурному дискурсі дарма відшукувати готових відповідей на
ці, без перебільшення, екзистенційні питання. Варто радше казати про перетво-
рення суспільства на величезну етнокультурну лабораторію, де опробовуються
промоверсії української культури, що стануть трендовими в найближчій історич-
ній перспективі. За таких умов навантаження, яке припадає на культурну галузь,
зростає в рази, так само як і індивідуальна, відповідальність тих, кого прийнято
називати культурною елітою.
В Україні взаємини інтелектуальної спільноти й держави традиційно склада-
ються не найкращим чином — почасти через їхню взаємну, загалом характерну
для всіх суспільств і держав упередженість, зумовлену різними ціннісними на-
становами (на чисту істину та суспільні ідеали — в одному випадку, практичний
результат та суспільні можливості — в іншому), а почасти — через вітчизняні
особливості, зумовлені комуністичною й колоніальною спадщиною, зазначають
автори аналітичної доповіді «Влада, суспільство, громадянин: проблеми взаємо-
дії в сучасній Україні». Комуністична спадщина проявляється насамперед у суто
утилітарному ставленні владної еліти до інтелектуальної як до своєрідного до-
датку адміністративної системи. Колоніальна спадщина проявляється натомість
у традиційній зорієнтованості владних еліт на метрополітальний культурний
простір. Інтелектуальна спільнота упродовж років реагує на це традиційним від-
чуженням від влади: одні обирають шлях зовнішньої еміграції, інші — еміграцію
внутрішню, «трактуючи чинну владу в дедалі різкіших термінах — як «марсі-
анську», «мафійну», «рейдерську», «окупаційну», тобто не лише політично
178
чужу, а й онтологічно ворожу» . Демонстративні відмови відомих інтелекту-
алів від державних нагород (Л. Костенко, М. Маринович, В. Шкляр), участі у

176 Там само. С. 35.
177 Абібок Ю. Олена Стяжкіна: Українськість — це не національність. Годі вже гратися у
вихрестів. Zaxid.Net. 2010. 2 лют. URL: https://zaxid.net/olena_styazhkina_ukrayinskist__tse_
ne_natsionalnist_godi_vzhe_gratisya_u_vihrestiv_n1094943
178 Влада, суспільство, громадянин: проблеми взаємодії в сучасній Україні... С. 29—30.
537