Page 59 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

Розділ 3. Потрясіння пострадянського транзиту

прийняла, відхиливши водночас і подання президента. Тоді останній виступив з
новою ініціативою — видав указ про створення в уряді Комітету з питань опера-
тивного управління економікою. Л. Кучма, з яким не погодили проєкт рішення,
виступив категорично проти цього і знову подав заяву про відставку. Л. Кравчук
був змушений відізвати відповідний указ, понад те — наказав ліквідувати струк-
тури, що дублювали роботу урядових органів, у своїй Адміністрації.
Конфліктом між президентом і прем’єр-міністром намагалися скористати-
ся регіональні еліти, зокрема донецькі. Останні використали протестні настрої
шахтарів, які у червні 1993 р. проголосили страйк і вийшли на місцеві майдани з
політичними вимогами — переобрання президента та парламенту, розширення
економічних прав Донбасу. Як і наприкінці існування УРСР, шахтарські страйки
миттєво дестабілізували економіку усієї країни. Під тиском вулиці центральна
влада погодилася призначити на вересень 1993 р. референдум про довіру до Пре-
14
зидента та Верховної Ради . Однак це не зупинило протести: вони вщухли лише
з призначенням першим віцепрем’єр-міністром впливового директора великого
вугільного об’єднання ім. О. Засядька та водночас голови Донецької міської ради
Ю. Звягільського. Тим самим у системі виконавчої владі утворився ще один суб-
центр впливу, що генерувало нові конфлікти.
Аби вийти з глухого політичного кута, були потрібні перевибори. Однак спочат-
ку політичні еліти погодили компромісний і вигідний для себе варіант: у масовий
дискурс запроваджувалася думка, що народ має сам вирішити, хто з них має піти на
дострокові вибори. Відповідно, на 26 вересня 1993 р. був призначений консульта-
тивний референдум щодо довіри до президента й парламенту. За ініціативи Л. Крав-
чука, на нього також мали були винесені питання про надання йому повноважень
голови уряду та упровадження посади віцепрезидента. З огляду на масштаб кон-
ституційних змін, які він потенційно міг спричинити, «консультативний» статус
референдуму вже не влаштовував суспільство та частину політикуму. Правова опо-
зиція (РУХ, УРП та ін.) організувала низку протестних акцій в західноукраїнських
регіонах. Як політична антитеза, на Донбасі також була проголошена передстрайко-
ва готовність. 21 вересня у Києві відбувся потужний мітинг з вимогою перевиборів
обох гілок влади. Панівні еліти були змушені пити на поступки і вирішили провести
перевибори: парламенту — у березні 1994 р., президента — у червні 1994 р.
У вересні 1993 р. прем’єр Л. Кучма нарешті домігся від парламенту згоди на
відставку. Він продовжив свою політичну кар’єру вже як новий лідер опозиції, яко-
му завадили провести життєво необхідні країні реформи. Виконувачем обов’язків
прем’єра став Ю. Звягільський, однак фактично урядом керував Л. Кравчук — за
офіційною версією через хворобу першого віцепрем’єра. Лише у грудні Ю. Звягіль-
ській зміг реально приступити до виконання обов’язків глави Кабінету міністрів.
Головним завданням технічного уряду Ю. Звягільського стало подолання гі-
перінфляції та зростання цін, проте основна ставка була зроблена на адміністра-
тивні методи. Кабмін суттєво розширив перелік товарів та послуг, ціни на які
14 Литвин В. Політична арена України: дійові особи та виконавці. Київ, 1994. С. 338.
57