Page 54 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

УКРАЇНА — НЕ РОСІЯ: САМОУСВІДОМЛЕННЯ І СТАНОВЛЕННЯ (1990—2019)

ня. Наші обігові кошти з’їла інфляція, збільшилися податки на товаровиробника.
Ціна трактора різко піднялася, його перестали купувати, нас змусили скороти-
5
ти виробництво» . Не кращими були умови й для розвитку нових виробничих
напрямів, запущених за конверсією: «Освоєння нової продукції за сприятливих
умов — складна справа, в умовах же інфляції, спаду виробництва, розриву коопе-
рації це просто немислимо. Була зроблена ставка на комплектовання вітчизняного
виробництва. Символічно нас підтримав Кабмін, але грошей у нього не було…» .
6
З позицій сьогодення важко усвідомити безлад, що виник у промисловості.
Алгоритми створення додаткової вартості й отримання надприбутків у тогочас-
ній «каламутній воді» рельєфно описав один із тих, для кого той час став «зоря-
ним», — В. Пінчук: «Якось на одному заводі до мене звернулися з пропозицією:
«Слухай, допоможи нам із сировиною. Потрібен чавун, потрібен рулонний ме-
тал…». Гроші їм були не потрібні. Свою продукцію — труби! — продати мені вони
були згодні лише за сировину для виробництва цих самих труб. Я кажу: «Добре,
спробую». Пішов на один металургійний комбінат, запропонував: «Продайте
мені чавун». Вони відповідають: «Знаєш, ми готові продати тобі чавун, але у нас,
на жаль, немає коксу». Я тоді пішов на коксохім, кажу: «Продайте мені кокс!»
Мовляв, на металургійному комбінаті мені сказали: якщо ти нам знайдеш кокс,
ми тоді тобі надамо чавун. А на коксохімі мені кажуть: «Ми готові тобі поставити
кокс, але нам потрібне коксівне вугілля, потрібна шихта…». У результаті я дійшов
до шахтарів: «Мені потрібне коксівне вугілля». Вони кажуть: «Питань нема. Але
нам потрібні… труби!»… Але шахтарям були потрібні ще так звані товари народ-
ного вжитку. Коротше кажучи, дістали ми для шахтарів різні там кухонні комбай-
ни, телевізори, холодильники, соковижималки… Навіть певну кількість «Таврій»
(марка автомобіля українського виробництва. — Авт.)!.. Тому що попросили:
«Потрібні і «Таврії». Ми і «Таврії» поставили. «Таврії» були тоді у великому
дефіциті… А на завод труб пішли вагони чавуну!.. Ми локально, на своєму рівні,
замінили функції Держплану. Ми почали склеювати те, що зруйнувалося. Інакше
тоді економіка працювати не могла. Вона розвалилася!.. І ось на це місце просто
приходили люди, що якось це склеювали. Ніхто ще не розумів, що таке маркетинг,
що якось потрібно будувати усі ці ланцюжки Держплану» .
7
Нині начебто очевидно, що країні були потрібні нові підходи, аби на місці
Держплану з’явилися ринкові інституції та системи господарських відносин,
здатні приборкати соціально-економічний хаос. А для цього у штурвала держави
мали з’явитися нові люди.
Кроки, спрямовані на запровадження повноцінної національної грошової
одиниці, дещо вгамували кризу міжреспубліканських неплатежів та сприяли

5 Юрий Алексеев: «Южмаш» — это зеркало Украины. Зеркало недели. 19.09.1997.
URL: https://zn.ua/ECONOMICS/yuriy_alekseev_yuzhmash__eto_zerkalo_ukrainy.html
6 Там само.
7 Виктор Пинчук: «Ночным сторожем на заводе я работал через каждые два дня».
Факты и комментарии. 14.12.2005.
52