Page 64 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

УКРАЇНА — НЕ РОСІЯ: САМОУСВІДОМЛЕННЯ І СТАНОВЛЕННЯ (1990—2019)

удвічі та дотримання балансу між гілками влади, центром і регіонами. У підсумку
модель, запропонована Л. Кучмою, була взята за основу. До нової Конституцій-
ної комісії Президент та парламент делегували по 15 осіб, одна особа мала пред-
ставляти АР Крим, ще семеро — судові органи та прокуратуру. Співголовами
18
стали О. Мороз і Л. Кучма .
Робота оновленої Комісії йшла повільно — її перше засідання відбулося на-
прикінці листопада 1994 р. Фактично повторювалася ситуація попередніх років:
розбалансована політична система гальмувала будь-які реформи. У грудні 1994 р.
Президент зважився на ризикований крок: він подав до парламенту законопроєкт
«Про державну владу та місцеве самоврядування». У ньому пропонувалося зміни-
ти політичну систему України з парламентсько-президентської на президентську.
Згідно із законопроєктом Президент ставав головою уряду, міг самостійно призна-
чати його членів, йому підпорядковувалися місцеві державні адміністрації тощо. Це
був виклик лівим силам у парламенті, який інтенсифікував конституційний процес.
Перехопивши ініціативу у справі політичної реформи, Л. Кучма зробив важ-
ливий крок до посилення свого реального впливу на уряд. На початку березня
1995 р. він відправив у відпустку В. Масола, а у квітні той звільнився за власним
бажанням. Виконувачем обов’язків прем’єр-міністра було призначено Є. Марчука.
У травні до сесійної зали Верховної Ради були винесені на голосування декіль-
ка варіантів законопроєкту «Про державну владу та місцеве самоврядування».
Хоча жоден з них не був ухвалений, Л. Кучма отримав тактичну політичну перемо-
гу — його варіант отримав найбільшу кількість голосів депутатів (221). Пропози-
ції комуністів, які виступали за наділення повноваженнями глави держави спікера
Верховної Ради, набрала лише 93 голоси. Голосування засвідчило, що ліві у парла-
менті не мали єдності, парламент вкотре продемонстрував нездатність ухвалювати
важливі державні рішення. Це дало змогу Президенту розвинути наступ: 31 трав-
ня він видав указ про проведення опитування громадської думки щодо довіри до
Президента та парламенту. Верховна Рада наклала на указ вето, але це не змінювало
ситуацію принципово: політичні позиції Президента міцнішали, перспектива по-
зачергових виборів ставала реальнішою. Держава знову сповзала у політичну кри-
зу, виходом з якої стало відкладання невирішуваної проблеми на майбутнє.
8 червня між Президентом та Верховною Радою була укладена Конститу-
ційна угода «Про основні засади діяльності державної влади та місцевого само-
19
врядування в Україні до прийняття нової Конституції» . Політеліти домови-
лися, що до схвалення нової Конституції політична система буде функціонувати
на принципах президентського законопроєкту «Про державну владу та місцеве
самоврядування». Повноваження Президента суттєво розширялися: зокрема,

18 Становлення владних структур в Україні (1991—1996). Київ, 1997. С. 78.
19 Конституційний договір між Верховною Радою України та Президентом України про
основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування
в Україні на період до прийняття нової Конституції України. Сайт Верховної Ради України.
URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1%D0%BA/95-%D0%B2%D1%80
62