Page 68 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)
P. 68

УКРАЇНА — НЕ РОСІЯ: САМОУСВІДОМЛЕННЯ І СТАНОВЛЕННЯ (1990—2019)

                                                                                   Таблиця 3
                              Макроекономічні показники України (1991—1998)

                        Показник         1991   1992   1993    1994  1995  1996  1997  1998
               Реальний ВВП,             91,3   90,1   85,8    77,1  87,8  90,0  97,0  98,1
               у % до попереднього періоду
               Промислове виробництво,   95,2   93,6   92,0    72,7  88,0  94,9  99,7  99,0
               у % до попереднього періоду
               Індекс споживчих цін,     390,0 2100,0 10 256,0 501,0 281,7 139,7 110,1 120,0
               грудень до грудня, %

                   Джерело: Держкомстат (http://www.ukrstat .gov.ua/).

               (бо це розходилося б із гаслами та ідеологічними засадами лівих партій). Суттєво
               зросли податки як для господарського сектору, так і для громадян (податок на до-
               дану вартість виріс до 28 %, податок на прибуток для фізичних осіб досягав 90 %).
               Розгорнулась урядова кампанія проти виведення капіталів та валютних коштів:
               підприємці, не бажаючи міняти валюту за заниженим неринковим державним
               курсом, різними схемами намагалися її залишити за кордоном. Була призупинена
               приватизація. Частка державних витрат у національному валовому доході 1994 р.
               сягнула майже 85 %, тоді як на початку реформ у 1992 р. вона становила 61,7 %.
                   Відповіддю на недолугу адміністративну урядову політику стало небувале
               зростання тіньового сектору. Несплата податків, нелегальне працевлаштування,
               корупційне співробітництво на всіх рівнях перестали сприйматися як соціальне
               зло. Навпаки, вони перетворилися на соціально допустимий засіб виживання в
               умовах неефективного державного врядування. У такому психологічному кліматі
               втрачалася мотивація виробничої діяльності, не кажучи вже про передові науко-
               во-технологічні розробки. Нереформовані промислові підприємства заледве ви-
               живали, натомість швидко зростали торгові компанії, не обтяжені ні тягарем ми-
               нулого, ні соціальною відповідальністю. Доля країни повторювалася у долі сотень
               тисяч людей, які кидали свої професії (часто маючи високу кваліфікацію), емігру-
               вали або йшли у торгівлю. Необладнані базари просто неба у центрах українських
               міст і містечок були ознакою та квінтесенцією часу. Руйнувався не тільки промис-
               ловий і науково-технічний, але й соціальний і людський капітал суспільства.
                   Президент Л. Кучма, який до цього не був послідовним прихильником рин-
               кових реформ, на антитезі до лівого популістського парламенту та лівого неефек-
               тивного уряду зіграв роль ефективного ринкового реформатора. У жовтні 1994 р.
               він виступив із програмною доповіддю «Шляхом радикальних економічних ре-
               форм», в основу якої було покладено стратегічний документ «Про основні за-
                                                        24
               сади економічної та соціальної політики» . У своєму виступі у Верховній Раді
                   24  Шляхом радикальних економічних реформ. Про основні засади економічної та со-
               ціальної політики.  Сайт Верховної Ради України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/
               show/216/94-%D0%B2%D1%80
                                                    66
   63   64   65   66   67   68   69   70   71   72   73