Page 73 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)
P. 73

Розділ 3. Потрясіння пострадянського транзиту

          попередній рік, фінансування здійснювалося на основі тимчасових кошторисів, за-
          тверджених парламентською Комісією з державного бюджету. Тим самим Кабмін не
          міг використовувати бюджет як основний інструмент управління економікою, соці-
          альною сферою, та, власне, проведення реформ. Лише у квітні 1997 р. Верховна Рада
          ухвалила нову систему оподаткування, і бюджетний процес відновився.
              Загалом реформування 1995—1996 рр. відбувалося у вузькому коридорі
          можливостей, було частковим і в ручному режимі намагалося стабілізувати роз-
          балансований соціально-економічний організм. Найбільшим досягненням того
          часу слід вважати виведення України з-під загрози дефолту, що дало змогу повіль-
          но стверджувати на міжнародному рівні імідж прогнозованого партнера і шукати
          шлюзи для залучення зовнішніх інвестицій. Однак про жоден сценарій прогнозо-
          ваного позитивного розвитку, не кажучи вже про «українське диво», не йшлося.
          Для виходу на траєкторію сталого економічного зростання потрібні були системні
          зміни, які б враховували соціально-економічний і демографічний потенціал кра-
          їни, соціальні зміни та інтереси нового гравця — великого приватного бізнесу.
              Кінець соціалістичної України. З середини 1990-х років в українській по-
          літиці та економіці усе важливішу роль відігравали підприємницькі кола. В умо-
          вах дезорганізації господарського комплексу та неефективності державної влади
          створювалися комерційні структури, здатні отримувати надприбутки. На по-
          чатковому етапі поява великих статків була переважно пов’язана з організацією
          поставок в Україну енергоносіїв та експорту продукції важкої промисловості. З
          другої половини 1990-х років структури, що панували на цих напрямах, конвер-
          тували економічний потенціал у власність, скориставшись для цього допомогою
          високопосадовців. Найпотужнішою була корпорація «Єдині енергетичні систе-
          ми України» (ЄЕСУ) на чолі з Ю. Тимошенко, якій вдалося забезпечити собі
          підтримку уряду П. Лазаренка. ЄЕСУ намагалась монополізувати поставки ро-
          сійського газу в країну і вже на отримані кошти приватизувати найліквідніші про-
                                29
          мислові підприємства . Молодшим партнером ЄЕСУ у поставках енергоносіїв
          в одну з найбільш промислово розвинутих областей — Донеччину — виступила
          корпорація «Індустріальний союз Донбасу», підконтрольна місцевим політич-
          ним і бізнес-елітам. «Похід» великого бізнесу в політику та масштабна корупція
          в системі державного управління за описаних вище соціально-економічних умов
          стали двома визначальними трендами новітньої історії України. Гальмування на-
          зрілих реформ та невизначеність соціального спрямування держави як такої при-
          звели до загострення політичної боротьби на вищих ешелонах влади: ліві сили та
          екснаціонал-комуністи не збиралися здавати без бою свої позиції.
              Феномен зрощення великого бізнесу та влади, яскраво продемонстрова-
          ний урядом П. Лазаренка навесні 1997 р., викликав занепокоєння команди пре-
          зидента Л. Кучми. Той ще у вересні 1996 р. заявив про плани виставити свою
                                                          30
          кандидатуру на президентських виборах 1999 р. . На той час його основним
              29  Головко В. Українські фінансово-промислові групи... С. 183—187.
              30  Головко В. Владу створюють… С. 128.
                                               71
   68   69   70   71   72   73   74   75   76   77   78