Page 70 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

УКРАЇНА — НЕ РОСІЯ: САМОУСВІДОМЛЕННЯ І СТАНОВЛЕННЯ (1990—2019)

ня до державного бюджету, створить великі монополії тощо. Наклавши вето,
парламентарі запропонували Кабміну В. Масола разом із відповідними парла-
ментськими комісіями та Адміністрацією Президента терміново розробити ін-
ший законопроєкт про ФПГ. Вихолощений закон, ухвалений у листопаді 1995 р.
під назвою «Про промислово-фінансові групи в Україні», передбачав, що вони
«створюються за рішенням Уряду України на певний термін з метою реалізації
державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і структурної
26
перебудови економіки України» . За процедурою для створення ПФГ необхід-
но було зібрати майже 200 підписів чиновників на чолі з прем’єр-міністром. Не
дивно, що цей по духу соціалістичний документ виявився мертвонародженим,
оскільки абсолютно не враховував ринкові принципи. 1998 р. Л. Кучма зробив
ще одну безуспішну спробу змусити парламент переробити закон. А 2010 р.
його скасували як юридично та економічно неактуальний, оскільки за 15 років
27
на його основі була створена тільки одна ПФГ «Титан», і та розвалилася . Че-
рез безкрай створюваних депутатами та чиновниками бюрократичних перепон
об’єктивні для ринкової економіки процеси консолідації промислового та фінан-
сового капіталу «пішли в тінь» і відбувалися без контролю з боки держави, що
лише загальмувало вихід країни із соціально-економічної кризи та призвело до
тіньової монополізації цілих галузей національного господарства.
Ситуація з реформами кардинальним чином змінилася з відставкою уряду
В. Масола, призначенням на посаду прем’єр-міністра Є. Марчука та отриманням
Л. Кучмою додаткових владних повноважень у рамках Конституційного дого-
вору 1995 р. Ефективність економічної політики підвищилась: темпи інфляції
зменшилися, почали зростати реальні доходи населення, нормалізувався стан
банківської системи.
Позитивним сигналом для команди Л. Кучми стало налагодження співпраці з
міжнародними фінансовими установами. В умовах припинення фінансування з ра-
дянського центру та за відсутності золотовалютних резервів важливим фактором
виходу із соціально-економічної кризи мало стати залучення капіталу з-за кордону.
Про це свідчив досвід постсоціалістичних країн. Через політичну невизначеність в
Україні, лівацькі ухили парламенту та урядів, нереформованість економіки споді-
ватися на масштабний прихід іноземного приватного капіталу не доводилося. Тож
першим кроком на шляху його залучення могла стати співпраця з міжнародними
фінансовими установами, насамперед Міжнародним валютним фондом та Міжна-
родним банком реконструкції та розвитку. 27 квітня 1992 р. Україна офіційно стала
їх членом, але домовитися про виділення кредитів не вдавалося протягом кількох
років. До того ж з боку цих фінансових інституцій лунали сигнали про небажаність
розширення економічного суверенітету України. Зокрема, представники МВФ ви-

26 Про промислово-фінансові групи в Україні. Сайт Верховної Ради України. URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/437/95-%D0%B2%D1%80
27 Див.: Головко В. Українські фінансово-промислові групи в модернізаційних процесах
1991—2009 рр. Київ, 2012. С. 172—177.
68