Page 67 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

Розділ 3. Потрясіння пострадянського транзиту

до наступного туру пройшли Борис Єльцин (35,28 % голосів) та лідер КПРФ
Геннадій Зюганов (32,03 %). Очільник російських комуністів розраховував на
свою безумовну перемогу. 27 червня Б. Єльцин, не витримавши напруги перед-
виборчої кампанії, опинився у лікарні і скасував закордонні візити, що виклика-
23
ло справжню паніку у Кремлі . В. Костицький зауважував, що на той час стало
відомо про негласну домовленість між Г. Зюгановим і лідером КПУ П. Симонен-
ком, яка передбачала після перемоги російського комуніста ініціювання процесу
відновлення Радянського Союзу. Отже, щоб ускладнити реалізацію цього сце-
нарію, слід було ухвалити Конституцію України до другого туру російських ви-
борів, призначених на 3 липня. Іншими словами, на кін були поставлені не тільки
владні повноваження гілок влади — йшлося про долю української державності.
У підсумку 28 червня після 24-годинного засідання Верховної Ради нову
Конституцію було схвалено 321 голосом (за необхідних 300). Вранці до парла-
менту прибув президент, аби особисто привітати народних депутатів з подією
історичної ваги. Указ про проведення референдуму був скасований.
Нова Конституція зафіксувала хиткий баланс гілок влади у вигляді прези-
дентсько-парламентської республіки. Попри значні поступки зі свого боку, по-
рівняно з Конституційним договором, Л. Кучма здобув стратегічну перемогу,
сформувавши законодавчий плацдарм для консолідації реальної влади у своїх
руках і для недопущення лівого реваншу, однак основна боротьба була попереду,
а полем бою мала стати соціально-економічна сфера та ринкові реформи. Мета
концентрації вирішальної переваги сил у руках президента полягала у створенні
важелів здійснення системних реформ, на жаль, вона не виключала особистісно-
го фактора, що робив державу і суспільство заручниками кланової системи.
Перезавантаження реформ. Перевибори весни-літа 1994 р. створили пе-
редумови для виходу з політичної кризи на основі демократичних принципів. У
підсумку була відновлена керованість органів державного управління, забезпе-
чена національна безпека та покращені міжнародні позиції України. Однак для
соціально-економічної сфери це був «пропащий час». Посилення позицій лівих
сил у парламенті та уряді з весни 1994 р. загальмувало ринкове реформування, за
темпами якого Україна відставала від решти постсоціалістичних країн Централь-
ної та Східної Європи. За макроекономічними показниками 1994-й став найгір-
шим роком першого десятиліття української незалежності (табл. 3).
Негативна динаміка перших років незалежності значною мірою стала резуль-
татом непослідовної та невиразної економічної політики, яка коливалась від край-
нього лібералізму до жорсткого державного диригування. Останнє почало набира-
ти обертів за Кабміну Ю. Звягільського, а з поверненням до керма уряду В. Масола
у середині 1994 р. — стало основою державної економічної політики. Наприкінці
1993 р. Нацбанк упровадив офіційний курс національної валюти, який примусово
«спускався» суб’єктам господарювання. Кабмін В. Масола почав використовувати
адміністративні засоби на повну силу, не бажаючи скорочувати державні витрати
23 Шевцова Л. С. 280.
65