Page 71 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

Розділ 3. Потрясіння пострадянського транзиту

ступали проти її виходу з рублевої зони. На нову державу дивилися крізь призму ін-
тересів Російської Федерації. Перший кредит у понад $760 млн (у рамках програми
системної трансформаційної позики) Україна отримала під заявлені реформи пре-
зидента Л. Кучми наприкінці 1994 р. Згодом було узгоджено трирічну (1995—1998)
кредитну програму на майже $2 млрд. Запозичення пішли на підтримку національ-
ної валюти та фінансування дефіциту платіжного балансу країни.
Восени 1995 р. сформувалися сприятливі передумови для введення націо-
нальної валюти — гривні. Але прем’єр-міністр Є. Марчук вирішив не ризикувати,
оскільки не було певності, наскільки вдасться вирішити проблему дефіциту дер-
жавного бюджету, від чого залежали темпи інфляції. Дійсно, наступний 1996 р.
характеризувався значним зростанням бюджетної заборгованості. Зворотнім
боком монетаристського підходу, якого дотримувалась тоді виконавча гілка вла-
ди та НБУ, стала системна затримка із виплатою заробітної плати бюджетникам
(сфера охорони здоров’я, освіта, культура та навіть правоохоронні органи та
армія) і пенсій. Тобто, вихід з кризи відбувався за рахунок соціально вразливих
та залежних від держави верств населення.
Водночас уряд Є. Марчука провалив «велику приватизацію». З 1995 р.
була розпочата практична фаза так званої сертифікатної приватизації. Отриман-
ня сертифікатів населенням було організоване неефективно, не було проведено
адекватної роз’яснювальної кампанії. Влада не спромоглася навіть дотримати-
ся термінів, відведених на неї. Сертифікатна приватизація була закінчена лише
1998 р. Він же став першим роком коли, за офіційними даними, обсяг продукції,
виробленої у приватному секторі, перевищив показники державного.
У 1996 р. уряд з метою зниження державних витрат і збалансування бюджету
намагався урізати пряме субсидування економіки. Зокрема, були суттєво змен-
шені дотації найменш реформованим на той час вугільній галузі та агропрому.
Є. Марчук повідомив, що кожен із секторів потребував дотацій у розмірі 300 трлн
купоно-карбованців (за тогочасним курсом майже $2 млрд). Анонсували закрит-
тя кількох десятків неперспективних шахт, які за жодних обставин не спроможні
були перейти на госпрозрахунок. У відповідь галузеве вугільне лобі вдалося до
звичного засобу — загальнонаціонального страйку. У лютому та квітні відбулися
масові акції за участі сотень тисяч осіб як на заході, так і на сході країни. Кабмін
був змушений піти на часткові поступки, погасивши борги із заробітної плати,
але відмовився відновити субсидії шахтам і підтримувати безперспективні шах-
ти. Протести тривали. Страйк шахтарів було використано з політичною метою.
Зокрема, із середини травня 1996 р. шахтарі Західного Донбасу два тижні про-
тестували у центрі Дніпропетровська і згодом рушили маршем на Київ. Це стало
вагомим аргументом на користь відставки Є. Марчука з посади прем’єр-міністра
і призначення на його місце «дніпропетровського» П. Лазаренка.
Новий голова Кабміну П. Лазаренко не вирішив проблеми української ву-
гільної промисловості. У липні розпочався новий масштабний страйк шахтарів
із блокуванням автошляхів та залізничних колій. Для угамування страйкового
69