Page 63 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

Розділ 3. Потрясіння пострадянського транзиту

відповідав у тому дусі, що навпаки, загинемо без соціалізму. Щоб якось нейтра-
лізувати цю силу, я поставив до нього першим заступником Віктора Пинзеника,
і справу мав головним чином з ним. Радянськими методами вирішити проблеми,
16
які стояли перед країною, було неможливо» .
Прихильникам повернення до державного регулювання та зближення з Ро-
сією О. Морозу та В. Масолу менш досвідчений і менш впливовий Л. Кучма спо-
чатку видавався фігурою підконтрольною. Але насправді він був налаштований
рішуче. В. Пустовойтенко згадував: «На відміну від Кравчука, якого Президен-
том зробили його колишні колеги-депутати, Кучма прорвався на верхівку влади
завдяки команді, яка переважно перебувала за межами парламенту. Тож не мав
перед депутатами особливих зобов’язань. А оскільки був людиною амбітною та
рішучою і помічників мав аж вельми «голодних», то можна було не сумніватися,
що свою «фортецю влади» на вулиці Банковій, де розташована Адміністрація
17
Президента, він намагатиметься зробити найпотужнішою в державі» . Утім,
новий президент намагався виграти час, щоб вибудувати власну управлінську ко-
манду, насамперед за рахунок посилення впливу на силові структури. Тому у пер-
ші місяці після обрання на посаду він виступав як «молодший партнер» О. Мо-
роза та В. Масола, уникаючи відкритого протистояння. Справжня боротьба за
повноваження розпочалася з конституційного процесу.
Станом на 1994 р. чинним Основним законом залишалася Конституція
УРСР 1978 р. із численними поправками, кількість яких стрімко зростала від
1990 р. Необхідність ухвалення нової Конституції обговорювалася ще у 1990 р.:
24 жовтня Верховна Рада УРСР утворила Конституційну комісію на чолі з
Л. Кравчуком (після обрання останнього Президентом України співголовою ко-
місії став І. Плющ). А 1 липня 1992 р. проєкт нової Конституції було винесено
на «всенародне обговорення». Він розглядався на засіданнях рад народних де-
путатів усіх рівнів, трудовими колективами, понад 100 тис. громадян подали свої
пропозиції. Однак поглиблення політичної та соціально-економічної кризи від-
сунуло завдання оновлення Основного закону з пріоритетного порядку денного.
Тим більше співголови Конституційної комісії Л. Кравчук та І. Плющ вважали,
що нова Конституція молодої держави мала ухвалюватися після перевиборів но-
вим парламентом. Правдою було й те, що в умовах зростання недовіри з боку
суспільства жодна з політичних груп впливу не могла розраховувати на результа-
тивне просування саме свого варіанта Конституції.
Після виборчого циклу 1994 р. розклад політичних сил у питанні нової Кон-
ституції кардинально не змінився. У парламенті точилися гострі дискусії, якою
мала бути нова Конституційна комісія. Як основний розглядався варіант, коли
вона мала працювати як орган Верховної Ради. Натомість Л. Кучма у вересні
звернувся до Верховної Ради з листом, у якому запропонував підвищити ефек-
тивність конституційного процесу шляхом зменшення складу Комісії з 79 осіб
16 Кучма Л. После майдана 2005—2006. Записки президента. С. 113.
17 Пустовойтенко В. С. 160.
61